День другий: У Новому Світі

попередній день <всі дні > наступний день

Вночі пройшов дощ, але зранку розхмарилося і я мав надію, що опади нам більше не заважатимуть. О восьмій годині відбувся підйом і всі поволі почали вилазити з палатки. Поки інші поралися з речами, я сходив по воду до насосної підстанції на повороті дороги. Вона розташована на гребені пагорба, тому її видно з багатьох місць. Дорогою проминув більше десятка наметів, що сховалися між деревцями. Біля деяких таборів були навіть обладнані туалети. Це свідчило про тривалість і постійність відпочинку в цих місцях.

Спогади про похід у Кримські гори 14-21.08.04

День другий

У Новому Світі

Тим часом Андрій розпалив вогонь і в казанці весело забулькотів суп. Замість тушонки ми вкинули останню палицю ковбаси. Вона містила багато спецій, тому суп виявився досить гострим.

Після сніданку палатка була майже сухою і я її склав. Діма помив казан з-під супу. Саша впакував сокиру і триногу. Поступово усі рюкзаки заповнилися і ми вирушили в дорогу. Стежки вивели нас на трасу, якою ми пішли у бік Нового Світу. Через півтора кілометра опинилися біля повороту, за яким дорога входила до містечка. Поки інші чекали біля рюкзаків, я з Дімою сходив до найближчого будинку по воду. Взяли по пляшці на кожного.

Гора Сокіл – 473 метри над рівнем моря

Від повороту в ліс відходила стежка. По ній ми почали підійматися на гору Сокіл. Одразу ж з’явилося роздоріжжя, від якого ми пішли праворуч. Охочих підійматися з рюкзаками значно поменшало, тому вирішили долати вершину по черзі. Я єдиний знав дорогу, тому двічі водив інших нагору.

  Спершу я пішов з Сашею та Дімою. Рівні ділянки чергувалися з підйомами, часом досить похилими. У двох місцях довелося відчути себе скелелазом. Останні сто метрів підіймалися по чистій скельній породі. Через 40 хвилин чистого підйому від траси, подолавши близько 2 кілометрів шляху, ми опинилися на висоті 473 метри на краю величезної прірви. Ми підкорили вершину гори, неприступної з південної сторони, не лише з виду. Нам відкривався краєвид марева гір на півночі, води моря аж до горизонту, який тепер відсунувся далеко-далеко. Здавалося, під самою горою гріється на сонці Новий Світ. З іншого боку, на сході, виднівся Судак з горою-фортецею, а на самому горизонті бовванів величезний мис Меганом.

Вид з гори Сокіл

Зробивши фото на пам’ять і відпочивши, почали спускатися донизу. Йти було легко і за 20 хвилин ми повернулися до місця, де нас чекали Андрій та Іра, яких я повів за другим разом.

Коли повернулися остаточно, відпочили і почали спуск до Нового Світу. Біля центру ми зупинилися, рюкзаки склали докупи під деревом. Я з Андрієм купив хліба, Іра на ринку – овочі. Поруч містилося кілька винних магазинчиків, де ми купили 2 літри вина на розлив за 8 гривень.

Після цього пішли до моря, де починалася голіцинська стежка. В одному з кафе набрали води на вечерю. Вхід на стежку коштував 5.5 гривень на особу, але нас пропустили за двадцятку. Дорога йшла понад самим морем і видовбана у скелі. За поворотом ми побачили величезний грот. Тут для відпочиваючих придумали багато способів позбавитися зайвих грошей: в одному місці можна було політати, прив’язаними за мотузку до гаку у стелі, в іншому – вскочити у воду, розігнавшись перед цим на похилому тросі, або сфотографуватися у костюмах красунь старого Криму на фоні гроту.

Вхід до гроту Шаляпіна

Роздивившись, що й до чого, ми пішли стежкою далі. Людей було так багато, а стежка настільки вузька, що місцями доводилося стояти у «пробках». Нарешті ми вилізли на перешийок, що вів на мис Капчик. Тут я залишився з рюкзакам, а інші пішли подивитися на грот, який пронизує перешийок від однієї бухти до іншої.

Потім ми пішли на північ, шукаючи нормальні стежки, що вели на захід. Ми спустилися до невеличкої ущелини, неподалік від якої зупинилися на ніч.

Гора Коба-Кая

Місце було похиле, тому довелося викопувати місце під палатку. Але першим ділом ми пообідали. Відкрили рибні консерви і паштет, який мазали на хліб. До цього брали ще помідори, перець і огірки, куплені у Новому Світі.

Потім Андрій розпалив вогонь, Іра займалася приготуванням їжі, Саша копав місце під палатку, а я з Дімою ходив у містечко по воду. Коли ми повернулися, то було вже темно, лише вогонь видавав наше місце розташування. Тому ми обклали його камінням.

Вечеряли у сутінках. Їли гречку з тушонкою. Також брали овочі. Пили вино, яке за смаком, щоправда, поступалося вчорашньому. Чаю майже ніхто не хотів. Після вечері поскладали речі в палатку. Лише брудний посуд залишили під сосною. Андрій та Саша лягли спати, а ми пішли до моря. Спершу спустилися на дно ущелини, а потім по ній – до Царського пляжу. Вода була на диво теплою. Покупавшись, посиділи на березі, а потім поверталися тією ж дорогою, якою потрапили сюди. Дісталися до палатки без пригод. Поснули майже одразу.

попередній день <всі дні > наступний день