День третій: Гори і море

попередній день <всі дні > наступний день

Зранку вирішили не розводити багаття, а, поївши на швидку руку, піти в дорогу. Відкрили дві рибні консерви, на хліб мазали паштет, допили вечірній чай. Коли всі зібралися, вирушили. Йшли вузькою стежкою, яка підіймалася серед густої рослинності. Деревця були невисокі, переважали сосонки та дубочки. Підйом виявився не дуже стрімким, але через важкість рюкзаків кожні 10 хвилин робили привали. Поступово за спинами почали вимальовуватися навколишні гори, внизу виднівся Новий Світ. Останні 100 метрів виявилися найважчими, так як йти довелося по камінцям, які постійно котилися з-під ніг.

Спогади про похід у Кримські гори 14-21.08.04  

День третій

Гори і море

Кам’яний хребет гори Караул-Оба

За півгодини чистого підйому ми досягли вершини гори Караул-Оба, яка підіймається від самого моря на висоту 341 метр. На захід гора дивилася скелястими утвореннями. За ними внизу простяглася аж до моря величезна долина, засаджена виноградниками. Берег вигинався у дугу кам’яного пляжу, біля якого в багатьох  місцях біліли намети і автомобілі відпочиваючих. На сході біля самого моря грівся на сонці Новий Світ, затиснутий з обох сторін горами Сокіл та Коба-Кая.

 Після деякого відпочинку ішли стежкою на північ. По спуску почався плавний підйом. Наш шлях пролягав по гребеню хребта, тому постійно було видно краєвиди з обох боків. Дійшовши до труби, повернули вліво і продовжили рух вздовж неї. Скоро ми дісталися до галявини, звідки у долину спускалася ґрунтова дорога, прокладена автомобілем. Спуск минув швидко і легко.

Фото з вершини гори Караул-Оба

За 500 метрів до моря зайшли на територію санаторію, де набрали води. Біля берега на ринку зробили невеликі покупки: хліб, овочі, вино. Пройшовши до кінця пляжної смуги, зупинилися на обід. Поки Іра мила посуд, ми розійшлися у пошуках хмизу. Поруч на пагорбі стояли палатки, тому вдалося знайти не дуже багато. Але на приготування макаронів з м’ясом і двох порцій чаю вистачило сповна. За стіл правив великий плоский камінь, на менших ми сиділи. На свіжому морському повітрі все смакувало по особливому.

Після їди вирушили в дорогу. Спершу ми піднялися на невелику відстань, а потім спустилися до моря. Спуск був майже вертикальним, тому спочатку мотузкою спустили рюкзаки. Їх ловив і відв’язував Андрій, який першим зліз донизу. Коли останній вантаж опинився на березі, спустилися усі інші.

Ми рухалися на захід. З лівого боку плюскотіло море, з правого височіли довжелезні скелі, під ногами шуршала галька. Місцями берег вужчав і доводилося пролазити по виступам породи. Інколи хвилі з силою билися об кам’яний берег і обдавали нас крапельками вологи. Час від часу проходили ділянки, які періодично заповнювало морською водою, тому дехто отримав змогу йти з мокрими ногами. Родзинкою цього переходу став мис Ай-Фока. Андрій, що вирвався вперед, переліз через скелю горою, але ми цього не помітили і обішли його майже повністю. Причому, останні метри доводилося рухатися, притуляючись до стіни, опір для ніг ставало все менше. В решті решт довелося полізти нагору, а вже звідти спуститися у потрібному напрямку. Далі вже пішли без пригод.

Скелястий берег

Проминувши пансіонат, ми опинилися перед водами річки Ворон. Все побережжя моря навколо було зайняте наметами і машинами, тому ми пішли вгору по течії у пошуку місця для ночівлі. Оглянувши територію аж до мосту, лишилися незадоволені. Тому ми вирішили продовжити пошуки за селищем Морським.

У селі набрали води, купили хліба і овочів. Через кілометр після виходу з Морського піднялися на 200 метрів вгору по балці і зупинилися на величенькій рівній галявині. Сосновий ліс навколо був молодим, дерева посаджені на терасах, тому вільного місця було більше, ніж лісистого. Це стало причиною дефіциту хмизу, до пошуку якого приступили всі й одразу.

Як назбиралася невелика купа гілочок, Андрій розпалив вогнище, обклав його камінцями – щоб краще гріло. Під триногою в казані почала нагріватися вода на кашу. Я тим часом поставив палатку. Після цього прив’язав до неї додаткові мотузочки і Сашко кілочкам закріпив їх до землі. Тепер нашому укриттю не страшний ніякий вітер!

Сіли вечеряти, коли стало темно. Все повторилося, як і в попередні вечори. Після їди двома групками ходили до моря купатися. Вода вже не здавалася такою теплою і хвилі були немалі. Тому довго в морі ніхто не затримувався.

По поверненню Андрій пішов спати, а ми ще довго сиділи біля вогню розмовляючи. Я почав замерзати, тому приєднався до нього, а Діма, Саша та Іра продовжували палити вогонь.

попередній день <всі дні > наступний день