День сьомий: Повернення до моря

попередній день <всі дні > наступний день

Зранку мене розбудив шум і голоси неподалік. Місцевість, де ми знаходилися, з заходу обмежувалася ґрунтовою дорогою, якою час від часу проходили групи відпочиваючих. Також у цьому районі частими були кінні прогулянки. Але від цікавих очей нас закривали зарості деревець і кущів та величезні кам’яні брили.

Спогади про похід у Кримські гори 14-21.08.04  

День сьомий

Повернення до моря

 Проснувшись, я і Діма пішли по хмиз. Саша ходив до джерела і приніс води. Іра помила посуд. Після цього Андрій розпалив вогонь і почалося приготування сніданку. Тим часом я з Дімою склав палатку.

Кам’яні розсипи під долиною привидів

Ранок стояв сонячний. Після сніданку ми зібрали речі і вийшли. Спершу ми оглянули місце зйомки фільму «Кавказька полонянка». Лазили на горіх, де сидів Нікулін, побачили брилу, на якій танцювала Варлей. Там же сфотографували Іру. На останок зазирнули до печери, з якої у фільмі вилазив ведмідь.

По тому попрямували дорогою на північ і зупинилися поблизу джерела Демерджі. Я з Сашею набрав води на дорогу, Діма помив посуд. Подолавши ще кількасот метрів на захід, ми опинилися під руїнами укріплення Фуна. Залишки фортеці були дуже малі – кілька арок, кілька стін і фундаменти кількох будинків. Але звідси відкривався широкий вид на долину.

Руїни укріплення Фуна

Тільки-но ми відійшли від руїн, як почало моросити. Невеликий дощик перетворився на потужну зливу. Перечекавши пік негоди під деревом, ми одягли накидки і пішли у дощ. Незабаром увійшли до села Лучистого. Дійшовши до центру, заховалися від дощу під перекриттям автобусної зупинки. Поруч розташувалися продуктові магазини та ринок. Поки дощило, поповнили наші запаси харчів помідорами, печивом, хлібом, банкою паштету і двома пляшками кримського вина.

Як тільки дощ вщух, наша група вирушила в дорогу. Асфальтований шлях вивів нас з селища і скоро ми опинилися на трасі Алушта-Феодосія. Попрямували у бік Феодосії, бо так було ближче до моря. Після поворотів вийшли на рівну ділянку дороги і вирішили пообідати. Вилізли на підвищення за узбіччям і сіли між молодими дубочками. Їли хліб з паштетом, рибні консерви, помідори. Знову почало накрапати і ми поспішили вийти на дорогу.

Дійшовши до кінця прямої ділянки, ми продовжили рух іншою дорогою, що вела далі на південь. Цим шляхом підійшли до недобудованих споруд і далі попрямували праворуч. Скоро асфальтоване покриття зникло, а далі дорога перетворилася на стежку. Нею ми спустилися до самого берега.

Дощ скінчився, але залишалося прохолодно, тому ніхто не горів бажанням скупатися у морі, біля якого нас не було вже кілька днів.

Побережжя у цих краях мало вигляд безперервної смуги гальки, обмеженої з боку землі трубопроводом, за яким здіймався високий берег. Лише в кількох місцях він ставав вологішим і саме в такому місці ми спустилися.

Палатку вирішили поставити на галявині за 20 метрів від трубопроводу. Поки інші збирали хмиз, я ходив по берегу до сусіднього будинку відпочинку, де набрав води. У той час Андрій вже палив вогнище, на якому Іра готувала вечерю. Я поставив палатку і натягнув мотузку для мокрих речей.

Сіли вечеряти засвітла, що було не характерним у нашому поході. За їдою смакували куплене у Лучистому вино. Воно зробило свою справу і у всіх піднявся настрій. Кілька разів заварювали і випивали чай.

Після їди ще тривалий час лежали на килимках під відкритим небом і розмовляли. Першим пішов спати Андрій, потім я, а скільки ще часу провели під небом інші – не знаю.

попередній день <всі дні > наступний день