День восьмий: Останній

попередній день <всі дні

Я прокинувся від того, що в палатку зазирало ранкове сонце. У наметі було душно і я одразу ж виліз назовні. Стояла чудова погода. Було тихо і тепло. Внизу мирно грало море. Сонце ще не піднялося високо, тому не припікало. Я спустився до води; плавав і загоряв на пляжі.

Спогади про похід у Кримські гори 14-21.08.04

День восьмий

Останній

Згодом до мене приєдналася Іра з надувним матрацом. Потім прийшов Діма. Ми втрьох плавали до підводного каміння за 80 метрів від берега. Брила мала плоский верх площею в кілька квадратних метрів, весь порослий водоростями. На ній можна було стояти по коліна у воді. Глибина ж справжнього дна тут сягала декількох метрів. У далині від берега вода була надзвичайно прозорою, а біля берега мутною від ґрунту.

Через деякий час спустився Саша, а останнім виявився Андрій. Решту ранку ми провели на березі біля моря. Коли сонце почало пекти, ми піднялися у табір.

21-moments

Робочі моменти

Андрій розпалив вогонь, поставили триногу з казаном з водою. Я склав палатку і ми розташували наш «стіл» у тіні дерев. Пшоняної каші виявилося замало, тому відкрили останні рибні консерви. До чаю, крім печива, ласували згущеним молоком.

Поснідавши, ще раз скупалися у морі, після чого почали збирати речі. Ось рюкзаки зібрані і ми покинули місце нашої останньої ночівлі в Криму. Спустилися до моря і рушили гальковою стежкою на захід у бік Алушти.

22-more

Морський берег вдень

Скоро «дикий» берег закінчився і потягнулися нескінченним ланцюжком будинки відпочинку та санаторії. Ми вже йшли не біля самого моря, а бетонними набережними. Ліворуч розкинулися пляжі, заповнені сотнями засмагаючи тіл, праворуч височіли різноманітні споруди для відпочинку приїжджих. По мірі наближення до міста, людей ставало все більше і більше.

Так непомітно ми опинилися в Алушті. Там змушені були дещо віддалитися від моря, але, перейшовши через річку Демерджі, зайшли до парку, яким повернулися до прибережних територій.

Протискуючись через величезні натовпи людей, ми, нарешті, дісталися до фінішного пункту – тролейбусної станції. Тут виявилося, що єдиний тролейбус, який нас влаштовує, відправляється за 15 хвилин, тому ми одразу придбали квитки і вже нікуди не розходилися.

О 16.26 виїхали. Дорогою за вікнами можна було роздивитися навколишні гори, але їх вершини потопали у дощових хмарах. Коли ми піднялися на значну висоту, розпочалася справжня злива. Виїхали з дощового району вже за Ангарським перевалом. Але тоді розпочався дощ у тролейбусі. Особливо не пощастило Ірі – вона була змушена перейти на інше місце.

Через дві години ми вийшли в Сімферополі. Склали наші речі біля вокзалу. Маючи півтори години вільного часу, вирішили походити містом. Спершу пішли я і Андрій. За півгодини – інші. Діма, Іра і Саша на базарі купили продуктів у поїзд.

О 20.10 на першу колію прибув потяг Севастополь-Київ, яким ми поїхали додому. Ми мали чотири квитки в одному вагоні та один у сусідньому. Так як я виходив раніше, то окреме місце взяв собі.

Незабаром, після початку руху ми зібралися, щоб повечеряти. Їли хліб з паштетом, ковбасний сир, огірки та помідори. У Джанкой купили диню. Після їди ми попрощалися і я пішов у інший вагон.

Так закінчився останній день нашого походу.

Олександрія,

1-3 вересня 2004 року.

попередній день <всі дні

Advertisements

One thought on “День восьмий: Останній

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s