Через 26 годин і 59 хвилин після нього

… Намет піднявся у повітря! Лише розтяжки утримували його від стрімкого польоту. А летіти було куди: на три сторони навколо – провалля. І вітрюган дув якраз у ті сторони. І все посилювався. Щось робити потрібно було терміново. І ми висували різні ідеї і намагалися їх реалізовувати, але тривалий час ніщо не давало бажаних результатів і вітер грався наметом, як хотів.

Це почалося ще під час вечері. Легкий пообідній вітерець якось непомітно перетворився у нестримного розбишаку. Нам ще пощастило, що намети розставили, коли вітер ще не показував свою лиху вдачу. Тепер же треба було утримати намети на землі.

Мій з Оленою намет давав відсіч жартівнику найрішучіше. І не дивно, адже наша палатка найменша і парусність у неї мінімальна, навіть від найсильніших подувів дуги прогиналися ледь-ледь.

Дещо гірше справа була з наметом Андрія. Але він стояв якраз посеред табору і з двох боків його прикривали інші палатки. Тож його мешканцям достатньо було лиш укріпити розтяжки і йти спокійно спати.

А найбільше клопотів дав саме третій намет, де після зустрічі з ним залишилися лише Яна та Олексій. Ця палатка мала невеликий тамбур, але за об’ємом основної частини не поступалася Андрієвій. І вітер вигинав її дуги так сильно, що часом навітряна стіна мало не прилипала до підлоги. Що ми не робили, ніяк не могли змусити дуги пригинатися не так сильно. Вже і розтяжки перезатягували, клали на кілочки кам’яні брили, навіть підпирали розтяжки камінням ззовні. Аж тоді прийшло осяяння: укріпити дуги зсередини! Ми з Олексієм обнишпорили найближчі околиці і притягли до табору кілька великих брил. Таких, що і підняти нелегко. І лиш коли підперли ними конструкцію намету зсередини, він став себе вести більш-менш адекватно.

Тож можете уявити здивування Андрія та інших, коли зранку вони побачили, як Олексій викочує зі свого намету велетенські каменюки. Вони-то лягли спати раніше і не бачили всієї тієї вітрової епопеї з дугами, що забрала у нас кілька нічних годин. Та навіть ця часова втрата не завадила учасникам нічного протиборства встати раніше за інших. Так, ще до восьмої ми вже заходилися у різних табірних справах.

47-camp

Вид з розщелини Ай-Георгія на наш табір та відроги гори Меганом біля моря

Я першим ділом зробив невелику прогулянку до сусіднього відрогу і побачив, що звідти відкривається вид на Судакську долину з містом, замковою горою та Соколом. А з нашого табору видно лиш долину перед Меганомом. Після цієї розвідки ходив по воду до джерела Ай-Георгія. Дорогою нафотографував різних пейзажів у променях ранкового сонця. Я так захопився з експериментуванням з заднім-переднім планом, включенням різних квіточок та фрагментів скель до кадру, що майже зовсім забув, для чого йшов. Але таки згадав, бо ж дівчатам треба для миття посуду, приготування сніданку та всього іншого.

Коли посуд знову став чистим, а казан наповнився водою, що в перспективі мала перетворитися на сніданок, постала нова проблема: вітер. Вітер не давав нам змоги розпалити нормальне вогнище. Та, зрештою, спільними зусиллями вдалося випестити полум’яне дитинча і змусити його працювати, не зважаючи на різні вибрики повітряного розбишаки.

48-river

Пересохла ріка неподалік джерела

Причому вогнище цього ранку нам правило не лише за кухню, але й за лазню. Воно й не дивно: сьогодні вперше з початку походу виходимо до міста, тож треба змити з себе кількаденний бруд і взагалі привести себе в порядок. Щоправда, лазня – це гучно сказано, бо максимум, на що пішла більша кількість води – це миття волосся.

Сніданок видався пізнім. Ми ще лиш почали збирати табір, як вже побачили перших перехожих. На протилежному боці ущелини з’явився загін вершників. Кінні прогулянки. Це десь внизу неподалік від траси є конюшня. Там за певну плату відвідувачам пропонують верхові прогулянки в гори. Підіймаються якраз до рівня нашого табору, бо вище починаються густі ліси і ще крутіші гори.

49-rocks

Скелі над джерелом

Та вершники забарилися, тупцяючи на одному місці, і ми встигли не лише дозбирати речі, але навіть порівнятися з ними, коли почали спуск до траси. А дорога і справді виявилася простою. Ми ночували практично на межі лісу і тепер спускалися вздовж відкритих долин, порізаних глибокими сухими яругами.

Майже без привалів дійшли до самого асфальту. Траса має місцеве значення, відтак машин небагато. Мабуть, інакше влітку, адже лінія дороги йде паралельно морському узбережжю, що сховалося за пласким берегом всього у якихось кількастах метрах від асфальтівки.

Скоро дійшли до підніжжя гори Алчак-Кая. Трохи раніше зробили привал біля автобусної зупинки, що примостилася на дні невеликої долини. З огляду на відкриту місцевість і відсутність більш-менш густої рослинності майже від самого старту, зарості навколо зупинки стали порятунком багато для кого.

50-alchak

Вид зі східного краю мису Алчак

Мис Алчак обходили з боку моря. Звичайно, набагато простіше його оминути з правого боку, там навіть машина легко проїде, але все найцікавіше знаходиться якраз під скелястими відрогами. Стежка майже весь час досить приступна. Лише десь посередині почалися кам’яні завали, між якими доріжка легко губиться і ми кілька разів навіть плутали її з якимись примарами, а потім, дійшовши до краю, змушені були повертати назад. До речі, навіть «правильна» доріжка у цьому проміжку набула підвищеної складності і, наприклад, у дощ або в шльопанцях тут можуть ходили лише безстрашні маніяки. Схоже на його випробування.

51-alchak2

Вид з західного краю мису Алчак

У нагороду за успішне подолання смуги перешкод на самому мисі нам відкрився вид на Судакську бухту. Найближче видно причали і пляжі самого міста. Далі здіймається замкова гора з залишками фортеці. Після неї біліє своїми стрімкими стінами Сокіл, а за світлими точечками Нового Світу сплавилися в одну пляму обриси гір Коба-Кая, Караул-Оба та мису Капчик.

Ще одним подарунком стала Еолова арфа. Цей грот ми шукали на самому мисі, але безуспішно. Аж от, коли вже втратили надію і просто йшли до Судака, раптово наткнулися на місток, а під ним – наша мета. Лишаємо рюкзаки і по черзі спускаємося до гроту. Він напівзаповнений водою, тому просто подивилися на нього ззовні. Але Олексій та Олесь ризикнули по камінцях, що стриміли з води, перейти в глибину печерки і пороздивлятися все ще й там.

52-eol

В Еоловому гроті

Далі дорога пішла взагалі шикарна. Складалося враження, що це її спеціально проклали до гроту, бо до того стежка була зовсім іншого ґатунку. Тепер же стежина поширшала, загорнулася у поручні, на похилих ділянках завела товариство зі східцями. Тож ми досить скоро дійшли до кінця стежки, де, власне, починалося місто.

Перехід був оздоблений досить художньо, з використанням дерев’яної огорожі та стилізованих халуп з очеретяною покрівлею. Усю композицію увінчувала яскрава табличка з написом: «Заказник Алчак-Кая». Зрозуміло, це – «цивілізований» вхід до заповідного урочища. Але в нас уже звичка така: виходити через входи, а залазити через якісь хащі. Так було з Кизилташським монастирем, так сталося і з Алчак-Каєю.

53-kvarz

Скарбниця Алчака: оздоба з гірського кришталю

Весь Судак від гори до гори пройшли набережною. Курортний сезон ще не розпочався, але поодинокі відпочиваючі вже засмагають на пляжах і витрушують свої грошики на сувенірних риночках. Та ми поки не зупиняємося, бо ще маємо відвідати Судакську фортецю, а там цього добра теж чимало.

І от ми покинули набережну, обійшли фортецю і опинилися на площі неподалік від головного входу. Вирішуємо розділитися: у першій групі згодилися йти найбільш навіжені: я, Олена та Олексій. Інші вирішили перепочити від тривалого переходу і відновити енергетичні запаси у сусідньому ресторанчику.

Отже ми, прихопивши фотоапарат, рушили у путь. Перейшовши дорогу, потрапили у коридор з сувенірними палатками. Очі просто розбіглися від різноманіття красивих дрібничок з символікою фортеці. А далі палатки якось раптово скінчилися, стіни твердині навалилися на нас своєю кам’яною могуттю і ми опинилися під прицілом бійниць!..

продовження

Advertisements

One thought on “Через 26 годин і 59 хвилин після нього

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s