Після Скель Довбуша настала пора подумати про ночівлю. Сонце ще було досить високо, тож ми встигли перейти долину і піднятися на хребет, що простягався південніше Скель. Саме звідти ми побачили Довбушеві камінці у прощальних променях сонця. А далі була ще година дорогою по хребту у пошуку місця для табору. Стали неподалік від вершини гори Тирса, де полонина особливо широка, а в лісі сховалося джерело.
Наступного ранку спускалися в долину крізь урочище Черлени. Але перед цим навідалися до однієї безіменної гори на хребті, де розташовано могилу Січових Стрільців 1914 року. Трохи поблукавши ожинником, таки успішно дісталися до знакового місця. А вже звідти – спуск на південь.
Стежка крізь Черлени виявилася досить чіткою. Але місцями її перетинали повалені дерева і нитка шляху розпорошувалася в обходах. Тож кілька разів сходили на бездоріжжя, але зрештою гора нас притиснула до потоку, вздовж якого до самого кінця вела та сама стежка. Щоправда, інколи вона перепліталася з самою річечкою і доводилося час від часу стрибати по камінцях. Та зрештою, це навіть весело.
Вид на долину з табору під вершиною Тирси
Крізь ожинник до вершини
Могила Січових Стрільців 1914 року
Річечка в урочищі Черлени
Перехід убрід. Звичне явище для місцевих доріг
Більше фото у онлайн-альбомах: про ранковий табір під горою Тирса, про відвідування могили Січових Стрільців і з самого урочища Черлени .
Текстову розповідь про цей день походу читайте в окремій замітці.
Мандрівник і його мандрівки 
2 thoughts on “Урочище Черлени (фото)”