Мандрівки-2010

Вітаю читачів з новим 2011 роком! Бажаю, щоб він приніс нових цікавих вражень і захоплюючих мандрівок. А зараз саме час згадати про ті, які відбулися у році минулому.

Отже, сезоні відкрив травневий похід Кримськими горами. З 7 по 11 травня ми проходили маршрут від Сімферополя до Ялти. Шлях пролягав майже рівно з півночі на південь, залишаючи далеко збоку всі автостради на селища. Крім того, значна частина маршруту пролягала вздовж межі заповідника. Пройшли понад 69 кілометрів, піднявшись до позначки 1529 метрів на вершині гори Кемаль-Егерек – найвищої в Криму, відкритої для вільного відвідування.

Музей Чехова в Сумах

Музей Чехова в Сумах

1 липня відкрив для себе новий вид туризму – велосипедний. Перша поїздка була одноденною. Та, певно з більших починати немає й сенсу – від незвички сідло велосипеда почало активно нагадувати про себе вже через десяток кілометрів. Всього ж дистанція слала 44 кілометри і мала кільцеву форму: ми виїхали з Сум, попутно оглянувши понад столітньої давності споруди цукрового заводу Хартоненка і меморіальний музей Чехова, який свого часу полюбляв сюди приїжджати. Шлях пролягав через села Вільшанка та Зелений Гай, між якими окрім асфальту автострад трохи покружляли лісовими дорогами та луками навколо річки Псел.

4 липня мали друге велокільце – Суми-Низи-Червоне-Суми. Цього разу їздили на південь від міста, подолавши 46 кілометрів. Головною метою було селище Низи, де ми побачили досить красиву церкву, мальовничі руїни цукрового заводу – ровесника Сумського, а також музей Чайковського, який сюди щоліта приїжджав для відпочинку і, натхнений місцевими пейзажами, писав свої твори.

Після низівської поїздки я майже звик до велосипедного сідла і 10-11 ми вже їздили у дводенну поїздку з дистанцією понад 205 кілометрів. З Сум їздили до селища Журавного. На шляху проминули Тростянець і Охтирку. У цих містечках я був уперше, тому друзі трохи посварилися, що я змушую їх чекати, бігаючи з фотоапаратом навколо місцевої архітектури. Але подивитися було на що і я залишився задоволений з цієї мандрівки.

Наш табір на річці Сейм

Наш табір на річці Сейм

24-25 липня каталися на північ від Сум. Наш табір стояв на мальовничому березі річки Сейм, рівно на межі трьох районів. Дорогою проминули Білопілля та Ворожбу. Зворотній шлях був той же, але з набридливим зустрічним вітром, від чого інколи доводилося крутити педалі навіть згори. У сумі отрималося близько 140 кілометрів.

На завершення сезону знову сходили у піший похід . На цей раз обрали Карпатські гори, де й мандрували 24-28 вересня. 86 кілометрів шляху виявилися надзвичайно насичені різноманітними цікавинками – починаючи від печерного монастиря під Розгірчим – майже на краю гір, – і аж до околиць Східниці. А між цим – скелі Довбуша, могила Січовим Стрільцям, Мертве озеро і водоспад на річці Кам’яній, нафтопровід Дружба, Сколівські архітектурні пам’ятки, хребет Парашка з найвищою точкою в околиці – 1268 метрів, пам’ятки Крушельниці, історичний музей в Уричі, Тустанська твердиня і нафтові розробки.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s