Замками Західної України: 3. Високий у Львові

Три дні конференції пролетіли як одна мить. Через велику кількість доповідей учасників я здійснив своє задумане сходження до Високого Замку лише останнього вечора. Як завжди, взяв з собою фотоапарата, але видряпався на вершечок вже по темряві, тому про яскраві фото довелося забути. На щастя, наступного дня я мав кілька вільних годин до потяга, тому компенсував брак знімків твердині за рахунок дивовижної архітектури центру Львова. До того ж, сфотографувати Високий Замок мені не вдалося б і серед білого дня – бо, насправді, замку не існує! Щоб зрозуміти популярність словосполучення «Високий Замок» у місті без замку, повернімось у часі на це місце століть так на вісім назад…

Вид з Високого замку. Одне з моїх перших цифрових фото, липень 2003

Львів, як і більшість середньовічних міст, починався з замку. Власне, вже перша документальна згадка про місто 1256 року пов’язана з Замковою горою. Данило Галицький, укріплюючи свою державу, шукав вигідних місць для будівництва форпостів і високі пагорби на місці теперішнього Львова одразу припали йому до вподоби. Щоправда, перезимувавши в новенькому замку, монарх дещо охолов до свого дітища і звелів додатково закласти ще Низький замок (поблизу теперішнього оперного театру). Воно й не дивно, адже відкритість усім вітрам при тодішніх нормах будівництва (з дерев’яних колод) робило Високий замок привабливим хіба що для тих, хто бажав застудитися чи отримати запалення легень. Як би там не було, але вже у 1259 році на вимогу хана Бурундая (намісника Батия) укріплення були розібрані. Хоча, навряд чи його наказ був продиктований турботою про здоров’я мешканців замку.

У 1270 році, вважаючи, що зі смертю Бурундая померли і його безглузді заборони, син Данила Галицького Лев відбудовує батьківську твердиню. Щоправда, для будівництва він використовує так само дерево, а не каміння. Певно мав сумнів, що монголо-татарським лідерам імпонує ідея замку у Львові і вони знову попросять його демонтувати – а дерево порубати набагато легше, ніж розбити кам’яну кладку. Та не зважаючи ні на що, молодий король любив місто-тезку і навіть зберігав у Високому замку найбільші коштовності – дві золоті корони, золоті хрести і позолочений трон.

Площа Ринок вдень…

Відбудований замок простояв майже до кінця існування Галицько-Волинської держави. І тільки у 1340 році, під час захоплення Львова військом польського короля Казиміра ІІІ, твердиню було спалено. Певно новий власник пошкодував про втрату, бо в короткий термін на місці попелища зводить оновлений замок. Але творінню польських архітекторів не судилося довго жити – вже у 1353 році його спалюють під час штурму литовські війська. Зрештою поляки повернулися, причому, як показала історія, всерйоз і надовго. Про серйозність намірів свідчить хоча б те, що 1360 року Казимір ІІІ, навчений гірким досвідом, вперше в історії Замкової гори споруджує кам’яну твердиню.

Наступні три століття виявилися золотим періодом у житті Високого замку. За цей час його ні разу не взято штурмом, чому причиною – постійна модернізація комплексу. У найкращі часи замок мав сім веж, брами, криницю і гарнізонний будинок. З 1495 року систему оборони доповнили гарматами. Підземелля форпосту використовувалися як в’язниця. У 1410 комфорт камер тестували тевтонські рицарі, полонені під Грюнвальдом, а 1559 році тут проводила дозвілля відома Гальшка з Острога.

…і вночі

1648 рік став хіросімою Високого замку. Козаки Максима Кривоноса спростували міф про неприступність фортеці. Щоправда, самому ватажку не вдалося скласти товариство підопічним під час бенкету з нагоди успішності операції – від поранень він помер і був похований під руїнами останнього пункту свого військового резюме.

Козацька атака відкрила полякам очі на те, що крутосхили і високі стіни – вже не перешкоди для сучасних військ. Тож поступово такий незручний для обслуговування об’єкт починають обходити увагою. Незабаром військовий гарнізон взагалі покидає стіни твердині. У 1670 році потужний землетрус обвалює частину муру і руйнує криницю, а через два роки потому турецьке військо змогло отримати фортецю практично без бою. 1675 року польський король Ян ІІІ Собеський перемагає ворога, в честь чого біля замку встановили пам’ятний знак.

Пішохідні вулички старого міста

Черговий перехід з рук в руки стався у 1704 році, коли Високий замок знову без суттєвих втрат захопили війська шведського короля Карла ХІІ. Двадцятитрьохрічний монарх не обмежився одним лише фактом взяття фортеці, але й отримав максимум вигоди від цього вчинку. Саме з висоти форпосту він зміг роздивитися слабке місце в обороні Львова – ділянка між Босацькою хвірткою і Пороховою вежею погано обстрілювалася оборонцями, – і скористатися ним для успішного штурму міста. Вперше за останні 350 років історії львів’яни провалили оборону – на зважаючи на часте захоплення Високого замку, місто витримувало натиски ворогів (навіть військо Богдана Хмельницького не прорвалося всередину, обмежившись лише викупом).

З того часу Високий замок остаточно втратив своє військове значення, перетворившись на притулок для волоцюг і злодіїв. А ще в часи епідемій міщани виганяли сюди хворих на чуму. Така весела компанія тішилася дармовими апартаментами, поки місто не потрапило під владу Австрійської корони у 1772 року. Нові господарі не довго терпіли сусідство спотвореного замку з розміреним життям міста в низині, яке росло і розвивалося. За п’ять років влада придумала хитрий спосіб, як позбавитися одного і постати у кращому світлі перед іншим – залишки фортеці було дозволено розібрати на будматеріали для спорудження нових кам’яниць.

Квіти і місто

Відтак за короткий час єдиним нагадуванням про твердиню залишився тільки фрагмент південного муру пригородку – дворика між головними внутрішньою і зовнішньою брамами замку. Хазяйновиті люди розтягнули навіть шматки скелі, на якій стояв форпост. Те ж, що ще лишилося на місці, було знищене або поховане під землею у 1868-1869 роках під час насипання величезного кургану Люблінської унії.

Взагалі ж, розтягування кам’яних фрагментів оголило піщане нутро Замкової гори і вона почала швидко руйнуватися. Австрійська влада занепокоїлася тим, що дощі щоразу зносять на місто з неї потоки бруду і вирішила укріпити схили деревами. Так, з середини ХІХ століття Високий замок обростає парком, завдяки якому Замкова гора і сьогодні виглядає зеленою оазою посеред щільно забудованого міста. І хоча сам замок на історичній сцені вже не з’являвся, його постамент неодноразово опинявся у центрі різноманітних подій.

Фонтани навколо ратуші

Так, якось з вершечка гори Франц Йосиф спостерігав потужну ілюмінацію, влаштовану з нагоди його приїзду львів’янами, після чого гору називали на честь цього австрійського імператора. Також побутувала і назва «Піскова гора». Але зрештою і парк, і високий пагорб стали називати Високим Замком.

Згодом парк став одним з улюблених місць відпочинку львів’ян. Ще в 70-80 роках ХІХ століття схили гори було остаточно впорядковано, прокладено кам’яні сходи і влаштовано прогулянкові асфальтові доріжки. 1841 року на нижній терасі викопано штучну печеру. У 1874 до підніжжя Замкової гори з ратуші перенесли чотирьохсотлітнього кам’яного лева. Парк засадили майже п’ятдесятьма видами звичайних та екзотичних дерев і кущів. Але, звісно, найбільшою прикрасою Високого замку є панорама, яка розгортається з верхівки гори. Це, безперечно, є одним з найсильніших вражень, які залишаються після відвідування Львова.

Пам’ятник Шевченку з різних ракурсів

Також я опублікував інші фото з прогулянки центром Львова вдень і ввечері , а ще з площі Ринок і університету ім. І.Франка

<< попередній замок <<  вся добірка >> наступний замок >>