Вдруге у півріччі я потрапив до Західної України менш, ніж за місяць після попередньої поїздки. Цього разу поспішав на зустріч з замками цілком свідомо. Разом зі своїми друзями, такими ж затятими мандрівниками як і я, вирішив провести чи не останні погожі вихідні жовтня у володіннях ще не змитої осінніми зливами краси Карпатських гір. Наш маршрутик не вирізнявся довжиною, зате починався і закінчувався старовинним замком. Про перший з них – мисливський замок родини Шенборнів і піде мова у цій замітці.
Особисто для мене та мандрівка мала окреме значення – адже, саме після повернення додому я остаточно вирішив завести цей блог (http://mandrivnik.net), першою в якому стала саме розповідь про різні пригоди, які сталися з нами за два осінні дні (18-19 жовтня 2008 року), проведені в Карпатах. Тому не стану повторюватися, а перейду одразу до історії замку Шенборнів, якому тоді приділив несправедливо мало уваги.
Отже, замок. На перший погляд може здатися, що перед вами споруда, біографія якої почала писатися ще в сиву давнину. Одначе, навіть пам’ятна табличка біля входу, яка називає дату: «XVIII століття», дещо кривить душею. Адже теперішньому замку от-от має виповнитися всього 120 років. Але починалося все й справді у XVIII столітті.
Як випливає з назви, замок було споруджено на замовлення родини Шенборнів, які увійшли у володіння навколишніми землями ще у далекому 1728 році, отримавши собі у власність колишні території запального, але не вельми успішного Ракоці ІІ. Більше сотні років місце майбутнього замку – урочище Берегвар, залишалося нічим не примітним клаптиком гірського лісу. Аж от, у 1840-х роках згадана родина вирішила збудувати першу споруду – дерев’яну. Річ у тім, що Шенборни полюбляли різного виду аристократичні розваги, у тому числі й полювання. Тож, щоб мати змогу гарно відпочити зі своїми вельмишановними гостями після вдалого полювання, графська родина зводить затишний будиночок.
Півстоліття Шенборни вдовольнялися лісовим особнячком, але все змінилося, коли на чолі родини став Бухейм Шенборн. Кінець ХІХ століття породив хвилю романтичних шедеврів у різних мистецтвах. Не оминуло це захоплення і архітектуру. У різних куточках Європи з’являються замки, що, здавалося, зійшли з сторінок старовинних казок про чарівних принцес і благородних рицарів. Нові твердині зовсім не призначалися для оборони і у всіх своїх рисах випромінювали дух романтизму, черпаючи світле натхнення з середньовічних саг та легенд. Проти цієї моди не встояв і Бухейм, який на місці вже протрухлявіло халупи вирішив звести щось зовсім інше.
Будівництво замку тривало з 1890 по 1895 рік. Фантазії архітектора ніщо не обмежувало і на світ з’явився замок, дивовижнішого за який в Україні годі й шукати. У ньому зовсім немає розміреності і помпезності Підгорецького замку, чи похмурості і неприступності Олеського. Це – ніби казка, яка несподівано виринає з лісу, коли її зовсім не очікуєш.
Між іншим, навіть це хаотичне, на перший погляд, нагромадження веж і вигинів стін, підпорядковане чіткій арифметиці. У будь-якій краєзнавчій замітці вам не полінуються сказати, що замок має 365 вікон – за числом днів у році, 52 димоходи – як тижнів, 12 входів – кількість місяців, і 4 вежі – по одній на кожну пору року. Цікаво, чи збереглися ці співвідношення до нашого часу?
Окрім зведення замку завзятий граф Шенборн упорядковує і територію навколо. Для підкреслення романтичного настрою, парк розбивають в англійському стилі. Фокус в тому, що навколишній рельєф ніби спеціально створений для цього, тому чи не єдиною суттєвою зміною землі стало вирівнювання побережжя озера по формі кордонів тогочасної австро-угорської імперії.
Родина Шенборнів дивувала своїх гостей перлиною Берегвару до 1928 року, коли після земельної реформи, проведеної чехословацьким урядом, маєток перейшов у власність фірми «Латориця». Ще через десять років інтерес до замку виявив один з найвідоміших німецьких лідерів Герман Герінг. Уряд Карпатської України – автономної області, на території якої знаходилася споруда, – відмовив продавати пам’ятку. Та вже через рік вона без будь-яких перешкод потрапила у руки угорських військ – як і вся щойно проголошена незалежною Карпатська Україна.
Під кінець другої світової війни мисливський замок черговий раз змінює власника і отримує прописку в Радянському Союзі. З 1945 році він перепрофільовується у будинок культури, а в 1958 році після візиту Микити Хрущова стає першим на Закарпатті кліматичним санаторієм, у якому лікують серцево-судинні захворювання. У цій ролі він зустрів проголошення незалежності України і продовжує грати її й надалі.
Так, навіть сьогодні замок німецьких аристократів – не музей, а санаторій. Але навіть без музейної експозиції сюди варто хоча б раз приїхати – щоб прогулятися мальовничим парком, подихати цілющого гірського повітря і побачити справжнє втілення казки у камені – мисливський замок графів Шенборнів.
Більше фото з мандрівки тут.
<< попередній замок << вся добірка >> наступний замок >>
6 thoughts on “Замками Західної України: 4. Шенборнів”