Замками Західної України: 6. Тараканів

01 FortПід час третьої поїздки ми потрапили у саме серце Карпат, де найближча вершина з кам’яницею знаходилася аж на горі ππ1 (2028 метрів заввишки), тож з гірськолижних спусків Драгобрата ми могли бачити лише далекий силует Чорногори, здогадуючись, що один з його хребців увінчаний занедбаною обсерваторією…

А от четверта поїздка розпочалася з відвідування справжнісінького військового форту, щоправда, теж закинутого. Взагалі, останній день весни 2009 року видався схожим на мегакраєзнавчий сандвіч: з обох країв – ночі в потязі, а посередині – знайомство одразу з чотирма волинськими твердинями.

Першим ми розкуштували Тараканів форт (назва Дубенська фортеця не набагато апетитніша), до якого від залізничної станції Дубно під зникаючим дощиком дійшли пішки. Знайшли його, бо знали, що він там має бути. Інакше ліс на пагорбі нічим би не привернув увагу. Та й сам вхід – мало примітний кам’яний портал на невеличкій галявині. А за ним – довгий темний тунель, що стрімко спускається кудись до низу. І тільки, вийшовши з нього у внутрішній дворик, відчуваєш всю велич і приреченість військової машини.

Не вельми вражаючий в’їзд до форту. Інтриги додає напис «Заборонена зона…»

Не вельми вражаючий в’їзд до форту. Інтриги додає напис «Заборонена зона…»

Попри назву, більшу частину свого існування форт не населяла однойменна домашня комашня. З одного боку, так сталося через те, що це саме існування не вельми довге (півтора століття для історії – що крапля в морі), а з іншого – в об’єкті склалися несприятливі умови його використання людьми, а відтак і тарганами. Чому так – читайте далі.

Ідея спорудження форту неподалік волинського містечка Дубно виникла у головах російських військових щойно після третього поділу Польщі. Зрозумівши, що Польща скінчилася, а апетити сусідніх імперій – ні, росіяни вирішили укріпити свій новенький кордон, щоб не спокушати тих на нові поділи. Найкращою думкою видалося створити низку нових військових укріплень і почати саме з Дубна.

Внутрішня вуличка форту

Внутрішня вуличка форту

Загалом до 1860-х років план майбутньої фортеці був готовий. У ньому відображалося все, що на той час вважалося вершиною військової думки. Форт мав у плані форму ромба зі сторонами завдовжки по 240 метрів, що з зовнішнього боку сягали до 6 метрів. Посередині внутрішнього двору знаходився трапецієвидний центральний корпус з двома поверхами над землею і ще п’ятьма – під нею. Одночасно в частині могли проходити службу 800 осіб, які мали змогу виконувати свої військові завдання абсолютно автономно від зовнішнього світу – серед чисельних приміщень форту знайшлося місце для пекарні, пральні, бані, лазарету, церкви, моргу, телефонного центру, трьох власних колодязів і навіть прийомного покою на 28 ліжок. Тож Головне інженерне управління при міністерстві оборони Російської Імперії з завзяттям взялося за реалізацію цього проекту.

На березі річки Ікви за десять років виріс штучний пагорб, але не простий, а з сюрпризом всередині, та ще й не одним. Для непосвячених несподіванкою є сама наявність форту, якого нізвідкіля не видно. Для авторів плану проекту неочікуваним могли видатися 66 мільйонів карбованців, які знадобилися для завершення спорудження об’єкта. Керівнику будівництва Е. Тотлебена як грім серед ясного неба стало винайдення фугасних бомб, для захисту від яких вже майже готову споруду довелося укріпити бетонними та залізобетонними конструкціями. А представники інспекції, яка у 1884 році підтвердила доцільність зведення форту, мабуть би дуже подивувалися, якби дізналися, що в подальшому твердиня не відіграла великого значення у майбутніх війнах, бо разом з тим, що форт гарно замаскований від сторонніх очей, ворожі загони, користуючись навколишнім рельєфом з його лісами та болотами також легко могли пройти непоміченими гарнізоном над Іквою.

Гротескні вікна і готичні коридори

Гротескні вікна і готичні коридори

Але, не зважаючи ні на що, будівництво завершилося і з 1885 року в Тараканівський форт почав використовуватися військовими. Щоправда, скуштувати смаку війни їм так і не довелося. Військове керівництво виявило, що для ворожої артилерії, яка, певно, у передчутті Світових воєн стала розвиватися з небаченою доти швидкістю, залізобетонні лабіринти вже не перешкода. Тож досить витратний у обслуговуванні військовий об’єкт у 1900 році було перетворено на склад. А згодом, помітивши, що через надмірну вологість речі псуються, склад закрили, а у вогких підземеллях стали зберігати в’язнів. Тюрма проіснувала в Тараканові до 1915 року, коли росіяни, відступаючи перед австрійською армією, спішно покинули форт.

Настав час зійти зорі Тараканівського форту. Лише за кілька років Персшої Світової та громадянської воєн він вперше і востаннє використовувався військовими для військових цілей. Першу битву твердиня прийняла 1916 року, коли на хвилі Брусилівського прориву росіяни вибили з нього австрійців, що вже стигли були розхазяйнуватися у залишеному форті. Вдруге укріплення штурмувала кіннота Будьоного 1920 року. Проте тодішні її захисники – вояки щойно відновленої Польщі, – змогли утримати оборону.

Загрозливо деформовані опори – не рідкість у підземеллях

Загрозливо деформовані опори – не рідкість у підземеллях

На цьому воєнна історія Тараканівського форту скінчилася. У Другій Світовій військові з різних таборів його обійшли увагою. Але у мирний час теж якось не склалося. Підвищена вологість та різні випари нікуди не ділися, що з часом дало свої наслідки. Різні господарства кілька разів робили спроби переобладнувати об’єкт до своїх потреб, зазвичай як складські приміщення, але нічого зберігати в цих підземеллях так і не змогли. Тому форт більшу частину часу простояв пусткою, поступово руйнуючись від води і вітру, заростаючи деревами і кущами.

Проте ця порожнеча і занедбаність – лише уявні. На початку ХХІ століття з розвитком комунікацій та різних екстремальних захоплень таємничі лабіринти форту привертають все більше уваги людей, далеких від військової справи чи зберігання консервованих помідорів. Це можуть бути як поодинокі любителі екстриму, так і цілі знімальні групи, що полюють на антураж для фільмів пригод чи жахів (або й того, й іншого). І, звісно, ні одним ні іншим не потрібна реставрація твердині до первозданного вигляду, адже пошарпані стіни і напівзасипані коридори – це вже своєрідна візитівка Тараканівського форту.

Без вікон і дверей. А місцями і стін…

Без вікон і дверей. А місцями і стін…

Більше фото тут

<< попередній замок <<  вся добірка >> наступний замок >>

Advertisements

6 thoughts on “Замками Західної України: 6. Тараканів

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s