Оптимізм борщів, Вертеба і Джурин без зажури: пройдений маршрут і світлини

Òóðèñòè÷íà êàðòà (ìàïà) Òåðíîï³ëüñüêî¿ îáëàñò³

Відвідані місця обрамлені червоним

Цього року до групових веломандрівок наша сім’я долучилася 21-23 серпня. До команди, яку набрав Роман Третяк (каталися разом на Київську Русь та знайомилися з київськими котами), окрім нас також увійшли Сергій Білик (знайомий нам з Київської Русі), Людмила Матюшенко, Олександр Ходжа, Андрій Лазаренко, Ірина Білас, Леонід та Іван Городецькі. Окрім нових знайомих ми відкрили для себе й невідому південну Тернопільщину (або західне Поділля).


День перший
(38 км) 

Òóðèñòè÷íà êàðòà (ìàïà) Òåðíîï³ëüñüêî¿ îáëàñò³День розпочався з досвітньої екскурсії колишнім містом Товстим та передсвітанкової кави. Звідти ми поїхали на схід до райцентру Борщів, завітавши до сіл Лисівці та Верхняківці. У самому Борщеві, звісно, мали розкішну трапезу з борщем. А до прогулянки центром міста корисним додатком стала екскурсія краєзнавчим музеєм. Далі наш шлях повернув на південний захід. У селі Висічка ми відвідали руїни замку, а поблизу села Королівка дві години ходили коридорами печери “Оптимістична”. Насичена програма дала про себе знати, тож після повернення з-під землі ми залишилися ночувати на спелеологічній базі львівського клубу “Циклом” (за яким і прописана печера).

День другий (70 км)

Òóðèñòè÷íà êàðòà (ìàïà) Òåðíîï³ëüñüêî¿ îáëàñò³Другий день розпочався з поїздки у північному напрямку. Першим обєктом на шляху стала печера Вертеба, де знаходиться єдиний у світі підземний музей трипільської культури. Річ у тому, що Вертеба – єдина печера у світі, де жили трипільці, які зазвичай будували свої халупи на землі, а не шукали притулку під нею. Тому й музей зроблено на місці зі знайдених у коридорах залишків їхньої культури. Далі була прогулянка селом Більче-Золоте неподалік, де ми не лише відвідали парк і величний храм, але й смачно пообідали. А потім великою U-подібною траєкторією ми переїхали до села Устечка. У південній частині цієї ділянки маршруту проминули серпантини у Касперівцях. А останні кілометри до місця ночівлі в Устечку на нас навалився дощ і сутінки. Але все обійшлося, до того ж отримали дуже цікавий досвід

День третій (39 км)

Òóðèñòè÷íà êàðòà (ìàïà) Òåðíîï³ëüñüêî¿ îáëàñò³Після ранкової прогулянки Устечком (аж до руїн мосту) ми подалися на північ на пошуки Джуринського водоспаду. Справді, довелося трохи пошукати, бо ми поїхали не дорогою, яка йшла в обхід, а подалися прямо лісовими стежками. Знайшли успішно. Причому, не лише сам водоспад, але й руїни Червоногородського замку з костелом. На прощання мали просто казковий краєвид на майже круглу долину Джурина навколо колишнього півосторова. А далі ми попрямували спершу на схід, а потім на південь аж до Заліщиків. Там у центрі міста ми мали останню екскурсію (а дехто навіть встиг виїхати на край каньйону щоб побачити відомий панорамний вид Заліщиків), після чого повечеряли і сіли на потяг до Києва.

Посилання на всі три частини розповіді можете бачити у заголовках до абзаців вище, а мої фото знаходяться тут.

Advertisements

3 thoughts on “Оптимізм борщів, Вертеба і Джурин без зажури: пройдений маршрут і світлини

    • Так, неодмінно!
      Соромно сказати, але я ще ні разу не був у містечку, яке не оминає увагою жоден, хто потрапляє на Поділля – Кам’янець!

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s