Перший похід з Олександриною

В активний туризм кожен потрапляє своїм шляхом: хтось приходить пішки з рюкзаком за плечима, інший легко в’їжджає на велосипеді, а комусь більше до вподоби веслувати на байдарці. Повний перелік способів, що й казати, зайняв би не одну сторінку, але, мабуть, чи не найбільш пощастило тим, кого приносять до світу мандрівок у слінгу. Ця розповідь – про сімейний похід вихідного дня, в який ми вперше взяли Олександрину, що народилася за 66 днів до цього.

5 серпня 2017 року ми вийшли на маршрут, яким мандрували вже двічі – з мамою Олени в 2011 році і з Нестором у 2012. Тож, попри дистанцію в 12 кілометрів, більша частина якої пролягала лісовими стежками в околицях міста Суми, ми сподівалися, що подорож промине легко і приємно. Насправді на нас чекали несподівані труднощі, але це було згодом. А починалося все доволі буденно.

Щоб не ковтати розпечений пил міських вулиць, ми під’їхали до околиці автобусом, а вже від Курського проспекту почали йти пішки. Я ніс великий наплічник, Олена – Олександрину в слінгу, а Нестор мав свої речі у власному наплічнику. Початок походу містив певний індустріальний колорит, але з багатьма природніми вкрапленнями, як і належить околиці.

То кози тиняються попідтинню.01 Goats

То якусь самотню залізничну гілку огортає зелений тунель.

02 Rails

То кущі намагаються побороти якісь споруди.

03 Rails

І часом це їм вдається!

04 Ruins

А коли всі промислові об’єкти лишилися позаду, ми опинилися на маківці локальної гори, з якої було видно і ліси, і поля, і якісь будиночки, що потопали в зелені садів.

05 Top

Дерева на спуску закривали майже всі антропогенні чинники великого міста, тому на мить починало здаватися, що ми скористалися фантастичним телепортом і перенеслися в якусь гірську місцевість.

06 Descent.jpg

Але, насправді, стежка просто спускалася до одного з дачних поселень, що, наче пелюстки, зусібіч оточують Суми.

07 Topolia

Трохи сільського колориту урізноманітнює нашу мандрівку.

symy8

І дещо позбавляє пильності, бо, поспішаючи по скоріше вирватися до лісу, ми потрапили на якусь закинуту дорогу з химерними дерев’яними будинками.

08 Wooden.jpg

Дорога просто розчинилася в траві, яка для Нестора слугувала тим ще лісом!

10 Grass.jpg

З мінімальними подряпинами ми знову вириваємося у дачне поселення, але вже в потрібному напрямку.

11 Dachas

І потім легко виходимо до узлісся над Пслом – далі заблукати вже не вдасться, бо наш маршрут пролягає вздовж річки.

12 Psel.jpg

Отже, можна зробити привал.

sumy6

Подмухати мильні бульбашки.

14 Bubbles

Потім зібрати речі.

15 We

І піти далі певною широкою дорогою.

16 Road

Хоча й з різними дивними речами. Наприклад, таємничою печерою, в яку ж ніяк не можна не залізти!

17 Cave

Або деревом-аркою.

18 Arc

Чи кустарним велосипедним трампліном.

19 Springboard.jpg

Згодом дорога перетворюється на стежку і зрозуміло чому: місцеві перешкоди легко перескочити 5-річному хлопчику, але пересічний автомобіль категорично відмовиться повторювати такий трюк.

20 Jumping.jpg

Чим далі, тим частіше трапляються повалені дерева, і все більші!

21 Tree

На багатьох ще видно висохле листя. І це не спроста! Ці почорнілі листочки – траурне свідчення неймовірного граду, який пронісся над Сумами 1 липня. Тоді градинки розміром більш, ніж волоських горіх, завдали чимало шкоди і рослинам, і будинкам, і тим нещасливцям, які не встигли сховатися від каміння з неба.

22 Hail

А ось і наше улюблене місце – перехід через річку Олешня.

23 Oleshnia

Здається, з часом воно стало ще краще, бо я не пригадую раніше цих прибитих гілочок обабіч основного стовбура.

24 Crossing

І знову ми згадуємо про «хеде». Тільки місяць тому ми з Оленкою розмовляли, що нізащо б не полізли в урочище Криве Хеде, якби знали, який лісоповал там на нас чекав у 2009 році, а тепер знову граємо в Тарзанів, та ще й з обома дітками.

25 Tree

Але не перелази найбільше дошкуляють Нестору, а жалива. Тому перевдягаємо його у довші штани.

26 Dressing

І продовжуємо долати наслідки граду 1 липня.

27 Tree.jpg

Десь тут мали бути Несторові галявини, які ми знайшли 2012 році, коли йшли у зворотньому напрямку. Дивно, що ми їх не помітили у 2011. Але ще більш загадково, куди вони зникли у 2017? Натомість жалива вродила – що треба!

28 Nettle.jpg

Окрім галявин кудись поділися і бобри. Я знайшов лише кілька старих залишків їхньої діяльності, хоча п’ять років тому подібні дерев’яні скульптури виглядали цілком свіжими.

29 Beavers.jpg

Але не суцільне падіння дерев, і не загублені галявини, і не півтораметрова жалива, і, навіть, не відсутність бобрів засмучувало нас найбільше. Нас намагалися погризти комарі, а ми зовсім забули про спеціальні засоби, які надійно руйнують їхнє товариство. Спеціально для фото Нестор показав, якої він думки про цих надоїдливих тварин.

30 Face.jpg

На щастя, далі справи пішли краще. Жалива поступилася заростям цілком мирних хвощів, яких, здавалося, стало ще більше, ніж було колись. Тож ми вирішили перейменувати «бобровий ліс» у «хвощовий». Той, що був до Олешні, ми традиційно називали «комариним». Насправді, по цей бік Олешні кровопивців літає не менше, але ми з ним познайомилися пізніше, коли назва вже була зарезервована за іншим.

31 Horsetails.jpg

Хоч жалива й поступилася хвощам, повалені дерева нікуди не зникли. Часом вони лежали так акуратно, що, здавалося, хтось навмисне наставив бар’єрів для стрибків з кіньми. От тільки ми йшли пішки, тому не лише не стрибали через них, а принагідно використовували для відпочинку з посиденьками.

sumy4

Деяким деревам здавалося не цікавим просто лежати на землі, тому вони зависали у повітрі, даруючи альтернативу. Я, от, зазвичай перелазив верхом, а Нестору вдавалося протискатися внизу.

32 Crossing

А хвощі не лише не закінчувалися, але й ставали декорованими павутинками.

34 Nets.jpg

А потім знову бар’єри, за сумісництвом – місця для відпочинку.

35 Tree.jpg

І, в решті решт, свобода від лісу!

36 PTL.jpg

Комарі, жалива та горизонтальні хитросплетіння гілок лишилися позаду і тепер можна спокійно попити води.

37 Water.jpg

Разом почитати дитячу книжку.

sumy3

Чи пошукати щось у траві.

39 We

А потім йти далі.

40 Bushes.jpg

І знову до лісу.

41 Forest.jpg

Але вже цілком безпечного. Ми от могли бачити спокійне плесо Псла.

42 Psel.jpg

Проте всі місця на березі були зайняті наметами, автомобілями та іншою атрибутикою багатоденного відпочинку на природі. Воно й не дивно, бо в цьому місці майже над самою річкою пролягає автомобільна дорога.

43 Road.jpg

Від переміни шляху аж проснулася Олександрина.

44 Olexanrina

Хоча, вона просто відчула, що наблизився час обіду. Його ми влаштували поруч з базою відпочинку «Зелений гай».

45 ZelenyiHai.jpg

З їхнього боку було дуже люб’язно змайструвати лави та стіл для нашої мандрівної сімейки.

46 We.jpg

Гадаю, не треба пояснювати, що з хмизом проблем не було, як і з тим, щоб розпалити вогонь у цю літню спеку.

47 Fire.jpg

Олександрина пообідала з видом на Псел.

48 Dinner.jpg

А я тим часом приготував обід іншим. Картина «чоловік на господарстві» у всій красі.

49 Mess.jpg

Нестор щось розповідає Олександрині.

50 Talking.jpg

І їй подобається!

51 Happy

А може ні?

52 Serious

І ось найсолодша мить походу – обід з чаєм, завареним на вогнищі!

symy9

Поки ми збираємо речі, Нестор проявляє ініціативу і закріплює отримані навички.

54 Tree.jpg

І з надією дивиться на міст, за яким ми пообіцяли йому пляж з купанням.

55 Bridge.jpg

Але спершу ми долаємо останню сотню метрів правим берегом Псла, мало не наступаючи на сонце.

56 Sun

І переходимо на лівий берег пішохідним мостом, де так скульптурно застигли якісь хлопці.

57 Boys.jpg

Після літньої спеки вода здається не такою вже й дружньою.

sumy2

Але то все дрібниці! Треба пливти!

59 Swimming.jpg

Щоб дістати завзятця, я теж стрибаю до річки, ми хлюпочемося удвох, а Олена тільки поглядає з берега – Олександрина знову заснула. А потім ми разом прямуємо вглиб правобережжя, де нам теж трапилося повалене дерево, але цим вже нас не здивуєш.

60 Tree.jpg

Зате реп’яхи на голові – це те, що треба!

sumy1

Або в тата на футболці.

62 Me.jpg

Забувши про втому, Нестор поривається досліджувати якісь бетонні тунелі.

63 Tunnels.jpg

А мене більше цікавлять птахи.

64 Bird.jpg

Олена тим часом виривається вперед і ми її марно намагаємося наздогнати. Скажіть, ну хіба ж можна пропустити таке чудове місце для відпочинку, як вкопане колесо?

65 Wheel

Нарешті ми знову всі вкупі, от тільки коліс більше немає і доводиться сидіти просто на траві.

66 We.jpg

А вечір все ближче і тіні стають схожими на стрілки годинника.

67 Clock.jpg

Але ось за тим сосновим лісом вже передмістя Баранівка, де ми зможемо сісти на автобус.

68 Forest.jpg

Проте сидіти в лісі набагато приємніше!

symy10

Особливо, коли там ростуть такі красені-сосни.

70 Pines.jpg

На яких навіть сонце дивиться зачаровано.

71 Sun.jpg

Місто зустрічає нас анархічною бруківкою.

72 Pavement.jpg

І традиційним квестом вихідного дня «влізти в маршрутку».

73 Bus.jpg

 

Більше фото та маршрут, будь-ласка, дивіться тут.

Advertisements

3 thoughts on “Перший похід з Олександриною

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s