Загадкова Лебединщина: маршрут і світлини

Нарешті це сталося – ми здійснили повноцінний багатоденний велосипедний похід у новому сімейному складі: я, Олена, Нестор та Олександрина. Сталося це 24-27 червня 2019 року. Місця вибрали подалі від столичної метушні, але неймовірно мальовничі. І ще я був неабияк вражений, скільки історичних загадок приховують призабуті села на Лебединщині. Але про все по порядку.

День 1. Суми – Валки – Лифине 32 км

Оскільки їхали в Лебединський район, то, природньо, виїжджали з Сум Лебединською трасою. Принагідно роздивилися залишки велодоріжки 90-х, яка виводила з міста майже до окружної. Що цікаво, попри буйні зарості, нею ще можна проїхати навіть із трейлером! У Валках наш маршрут зійшов з асфальтівки і повів польовими дорогами до села з незвичною назвою: Лифине. Там ми побачили першу памятку ХІХ століття – садибу Хрущова (але не генсека). Саме в нього 160 років тому гостював Тарас Григорович. Ну, а ми отаборилися між пагорбів за озерцем.

Другого дня ми вправлялися у гірсько-лісових дорогах. Ландшафти – суто Карпатські: крутосхили – що не видно дна, і дерева зі стовбурами до неба. А за Синевир нам правило Шелехівське озеро – моя давня мрія. Вчені вважають його найдавнішим в Україні, що воно утворилося в улоговині при розставанні льодовика. Сьогодні температура води вже вирівнялася, але прозорість лишилася ще та первісна, адже навколо – ліс і ніякого антропогенного тиску. У селі Межиріч побачили найдавнішу церкву на маршруті – Успенський 1759 року. А табором стали неподалік на березі Псла в березовому гайочку.

День 3. Псел – Михайлівка – Лебедин – Бишкінь 34 км

На третій день ми перетнули Псел деревяним мостом, після чого повернулися у володіння асфальтованих доріг. Вони нас привели до Михайлівки, де ми роздивилися маєток Капністів ХІХ століття, а потім подалися до Лебедина. Трохи подивилися центр міста, пообідали, нарешті, по-людськи, а потім знову повіялися за місто. Зупинилися аж у селі Бишкінь, де зазирнули у напівзруйновану Свято-Дмитрівську церкву ХІХ століття і отаборилися поруч, де в Псел впадає Легань. Течія річки тут сильніша, але посередині знаходиться приємна піщана мілина, де дорослій людині води трохи більше коліна.

День 4. Бишкінь – Малий і Великий Висторопи – станція ім. Василя Несвіта 36+3 км

Останній день ми додослідили північно-східний закуток Лебединського району. Найяскравішими його куточками є села Малий і Великий Висторопи. Цікаво, що всупереч назвам другий менший за перший, хоча ще сто років тому він перевищував його втричі. Мабуть це через брак памяток – у Малому їх більше: танк, невідомий солдат, хрест борцям за Незалежність України, стелла про знання, музей-садиба маршала Рибалка, а також сквер з його бюстом і меморіальна табличка на школі, де вчився, а також Михайлівська церква ХІХ століття. А у Великому Висторопі є лише меморіал ІІ світової і церква святої Параскеви (теж ХІХ століття).

Більше про все з ілюстраціями я напишу наступного тижня. А поки можете побачити світлини.

One thought on “Загадкова Лебединщина: маршрут і світлини

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.