Київ-БерезоваРудка-Прилуки: маршрут, світлини та мандрівки інших

Цьогоріч зима календарна заприятелювала із зимою прородньою, і це навіює думки про закриття велосипедного сезону. А коли я бачу перші снігопади за вікном, мене зігріває спогад про початок великого велосипедного сезону-2020 нашої мандрівної сімї.

Першу 4-денну велосипедну подорож ми здійснили 26-29 квітня, побувавши одразу в трьох областях. Як і завжди, все своє тягли з собою – кухню, намети та інший туристичний реквізит. Їхали на двох велосипедах (я і Олена), велокріслі (Олександрина), напіввелосипеді (Нестор) і велотрейлері (більшість речей). Познайомилися з місцевими туристичними оазами – Березанню, Яготином, Березовою Рудкою, Линовицею та Прилуками, і накрутили трохи більше 200 кілометрів переважно асфальтами і трохи польовими дорогами.

День 1. Київ – околиця Броварів – околиця Борисполя – Лебедин, 58 км.

Стартували з київських Березняків на березі Дніпра, просочилися крізь Соцмістечко з промзоною, проминули закриті на карантин Биківнянські могили і стали на обід у лісі неподалік від Чернігівської траси. Гадали, що на цьому наше товариство з метушливим автопотоком скінчиться, але на невеликій (на карті) дорозі, що хвилькою пролягла між Броварами і Борисполем, машин виявилося ще більше, тому ми зітхнули з полегшенням, лише коли звернули на Яготинську трасу, де, нарешті, віднайшли спокій. До сутінок встигли проминути три села (Артемівку, Кучаків та Лебедин), а потім вже з ліхтариками залізли до якогось лісу, де й розбили табір. Детальніше.

День 2. Баришівка-Березань-Яготин, 56 км.

Знову повернулися на Яготинську трасу і нею прямували цілий день. Спершу проминули село Власівка, потім не набагато більшу Баришівку, на широкому озері за якою пообідали. Далі були довгі кілометри до Березані з купою цікавих пам’яток, а далі – ще довші кілометри до Яготина, що через намисто широких ставків здався містечком на острові. Після знайомства з ним продовжили рух на схід – тепер вже Пирятинською трасою, але в одній з березових лісосмуг за Яготином стали на ніч, ще й встигли побачити, як величезна помаранча сонця скочується на місто. Детальніше.

День 3. Сулимівка – Березова Рудка – Давидівка, 48 км.

Цього дня я вів велопоїзд – прчепив позад напіввелосипеда ще й велотрейлер. Вийшла така собі велофура з 5 коліс. Просто причіп чомусь частенько клинив колесо велосипеда Олени, тому ми перечепили його до менш вибагливого напіввелосипеда, і справа пішла (точніше, поїхала), веселіше. На одному диханні проминули села Божки і Сулимівку, а незабаром дорога лишилася тільки на карті, ми ж додали шлях по ріллі, але таки дісталися до Полтавської області. Там надибали трохи колоритного асфальту в Теплівці та Смотриках, після чого знову подалися полями (на щастя, вже не по ріллі). У заказнику “Гришківка” пообідали, а потім через поле доїхали до села Березова Рудка з її садибами і пірамідою. Думали заночувати на березі Березорудського озера, але не судилося, тому проминули ще село Вечірки і зупинилися на ніч аж перед Давидівкою. Детальніше.

День 4. Давидівка – Линовиця – Прилуки, 38 км.

Зранку проїхали всю Давидівку і далі асфальтівкою досягли траси Пирятин-Прилуки, після чого переважно східний напрямок нашої мандрівки змінився на переважно північний – ми попрямували до Прилук. Дорогою до міста ми потрапили до Чернігівської області і мали велику зупинку в селі Линовиця з парком і колишнім маєтком, від якого лишилася мурована церква та стилізована під середньовічний замок вежа. За селом пообідали (до самого парку не заходили через карантин), після чого спокійно фінішували у Прилуках. Детальніше.

Більше про нашу мандрівку я писав раніше. Крім того, є чимало світлин.

І, скажу я вам, місця ці, хоч і не дуже відомі поміж людей, далеких від самостійних подорожей, серед активних велосипедних мандрівників користуються неабиякою популярністю, особливо Березова Рудка. Ось лише кілька розповідей інших велосипедистів, маршрут яких перетинався з нашим. За збігом обставин, мандрівники, як і ми, полюбляють їздити тут у квітні. Подорож одного у 2018 році мала спільну з нами длянку від Березової Рудки до Прилуцько-Пирятинської траси: “Глибока Полтавщина: Березова Рудка, Вечірки, Велика Круча” (mandry.ck.ua). Інший проїхався з Прилук до Яготина (щоправда, іншою дорогою) у 2013 році: “Прилуки-Яготин-“(lyoshko.livejournal.com). А в червні 2009 року цими місцями подорожував туристичний клуб КПІ “Глобус”, маршрут руху якого перетинався з нашим у Березовій Рудці та Броварах: “Краєзнавча подрож з Полтави до Києва” (tkg.org.ua).