Мандрівки 2020 і вибір читачів

Прийміть мої щирі вітання з новорічними святами! Хай все лихе лишиться позаду, а в 2021 році на нас чекає лише хороше. Сподіваюся, що й у 2020 році вам було не зле. Принаймні ми продовжували мандрувати, як і раніше, бо виявилося, що всі ці карантинні обмеження через COVID-19 практично не вплинули на наш стиль мандрівок: автономні подорожі “нерозкрученими” місцями України.

Наша перша сімейна велосипедна мандрівка припала на період найгостріших карантинних обмежень: ніяких парків та зелених зон у межах населених пунктів, всюди ходити в масці і з паспортом, а на виїздах з міста та між областями поліційні кордони. Але попри все велосипедна поїздка 26-29 квітня відбулася без жодних ексцесів. Ми виїхали з Києва, проминули Баришівку, Березань і Яготин, навідалися до стародавньої піраміди в Березовій Рудці, познайомилися з Линовицею і фінішували у Прилуках. За 4 дні накрутили 200 кілометрів і були збиралися доїхати до самих Сум, але коли батько Олени дізнався про нашу авантюру, то приїхав і забрав нас разом з нашим велопоїздом своїм мінівеном.

6 червня сімейна велопоїздка мала формат походу вихідного дня. Ми досліджували сусідні села на схід від Сум – Токарі та Велику Чернеччину. Принагідно віднайшли між ними ще й Малу Чернеччину, якої нині немає на мапі, але де в ХVII-XVIII століттях діяв найбільший на сумщині монастир, від якого нині лишилася сама дзвіниця. У самій Великій Чернеччині, де колись мешкали селяни, що обслуговували святину, нині теж немає церкви, але її інтенсивно відбудовують, що ми могли побачити на власні очі. Спокійним темпом проїхали 31 кілометр.

25-27 липня ми взяли участь у другій багатоденній велосипедній мандрівці. Цього разу маршрут був кільцевий з початком і закінченням у Сумах. Насправді, він мав форму більше не кільця, а трикутника, де інші дві вершини містилися у Миропіллі та Краснопіллі. Найбільшим відкриттям для нас стало саме “село” Миропілля, яке ще сотню років тому було третім за розміром містом у сучасних межах Сумської області – від колишньої величі залишилося чимало архітектурних пам’яток у центральних кварталах, а також найвища в регіоні 5-ярусна дзвіниця. Також побачили чимало цікавого у Грунівці, Запсіллі, Угроїдах і, звісно, самому Краснопіллі, що є центром району цих сіл. Всього подолали 136 кілометрів.

12 липня знову подорожували одним днем – на південь вздовж Псла. Перша третина шляху пролягла приміською велосиипедною трасою “Мамаївською”. Там справді вражаюча природа, гарна дорога і ніяких авто. Щоправда, й самих вказівників чи розмітки ми теж не помітили. До культурної програми мандрівка включила три історичні села – Старе Село (перше поселення засновника Сум Герасима Кіндратовича) з двома маєтками, Низи із залишками заводу кінця ХІХ століття і садибою, де неодноразово зупинявся Петро Чайковський, а також Нижню Сироватку – батьківщину найбільшого промисловця та мецената сумщини – Івана Харитоненка. Всього наїздили 54 кілометри.

1 серпня я взяв участь у велосипедній поїздці в околицях Олександрії на Кропивниччині, де саме гостював у своїх батьків. До мандрівки також долучилася моя сестра Яна з донькою Софією. Ми проїхалися історичним центром міста, міським парком, де саме відбувалася масштабна реконструкція, берегом Інгульця до греблі Войнівського водосховища, зарослими руїнами закинутої, але не розграбованої бази відпочинку “Гірник”, селом Приютівка до неймовірно ошатного і затишного парку на березі водосховища. Ця заміська подорож стала найменшою з цьогорічних – всього 21 кілометр, але єдиною, де я крутив педалі без своїх.

15 серпня мої цьогорічні мандрівки збагатилися екскурсійно-автомобільним форматом. На запрошення Романа Третяка я взяв участь в екскурсії на південь від Києва. Наша невеличка група відвідала багатовіковий дуб та археологічну експедицію в околицях Хутора Ясного, Планерну гірку, музей Віктора Ющенка в Нових Безрадичах, місце городища у Старих Безрадичах, пасіку, будинок з химерами і нездійснений маєток Януковича в Тарасівці, монастир у Нещирові, Обухів з його блакитним озером та будинком з пляшок, а також садибу зеленого туризму в Деревяній. А квінтесенцію подорожі стала участь в обряді одруження, де в ролі наречених виступили… моя сестра Яна з її чоловіком Леонідом!

21 серпня на мене чекав ще один вид нової фізичної активності – рафтинг. Цього разу організувала подорож моя компанія, відповідно усі 17 супутників були моїми співробітниками. Два інструктори на двох рафтах допомагали нам здійснювати сплав Десною з Літків повз Рожни до Пухівки. Дорогою кілька разів зупинялися на тимчасових островах, бачили, як машини намивають річковий пісок, спостерігали за птахами та іншими відпочивальниками на диких берегах. Всього пропливли 15 кілометрів.

27 серпня ми здійснили наймасовіший велосипедний заїзд року – 7 учасників, з них двоє гостей з-за кордону. Цього разу їздили з Сум до вже знайомого парку в Кияниці, але навіть цього разу віднайшли щось нове для нас – городища під Зеленим Гаєм і Битицею, пушкарівський клуб, перебудований з церкви, Вакалівське джерело, а також арковий парковий міст у самому парку Кияниці. Ми проїхали 56 кілометрів за день.

Про всі ці мандрівки (окрім обухівської) я вже написав на сторінках блогу і ви вже, мабуть, про них читали. А ще я хочу подякувати інформаційному порталу “Краснопілля інфо“, який зацікавився розповіддю про нашу триденну веломандрівку і поширив її у себе, чим привернув до неї увагу такої кількості читачів, якої ще не мала жодна замітка за всі 12 років існування блогу. Власне, просто оцініть розрив цьогорічної 1-ї позиції з іншими:

  1. Таємниці прикордонних сіл” про велосипедну поїздку поблизу кордону з Росією у червні 2020 року (1825 переглядів)
  2. Перлина на березі Інгульця” про велосипедну поїздку в околицях Олександрії у серпні 2020 року (470 переглядів)
  3. Велосипедом на гостини до Кіндратовича та Харитоненка” про велосипедну поїздку на південь від Сум у липні 2020 року (105 переглядів)
  4. Корпоративний сплав, або робочий день на Десні” про рафтинг у пониззі Десни у серпні 2020 року (105 переглядів)
  5. Карантинна піраміда” про велосипедну поїздку Київщиною, Полтавщиною та Чернігівщиною (104 перегляди)

Не менш вражаюче це виглядає й на тлі сумарних прочитань від 2008 до сьогодні:

  1. (новий)”Таємниці прикордонних сіл” про велосипедну поїздку поблизу кордону з Росією у червні 2020 року (1825 переглядів)
  2. (був 1)”Подорож до справжніх Карпат” про перший для Олександрини пішохідний похід Карпатами у вересні 2019 року (497 переглядів)
  3. (новий)”Перлина на березі Інгульця” про велосипедну поїздку в околицях Олександрії у серпні 2020 року (470 переглядів)
  4. (був 2)“Північний вояж” про велосипедну поїздку з Києва до Сум у травні 2015 року (385 переглядів)
  5. (був 3)“220 velo-wiki” про 200-кілометровий велосипедний марафон у вересні 2014 року (355 переглядів)
  6. Дві сім’ї та екстремальний велотуризм по-сумськи” про першу для Олександрини дводенну велосипедну мандрівку Сумщиною у липні 2018 року (309 переглядів)
  7. (був 4)“Велосипедом крізь Київ” про велосипедну поїздку через Київ на захід у серпні 2014 року (292 перегляди)
  8. (був 5)“Велопробіг зі швидкістю 1000 літ на добу” про велосипедну поїздку до парку “Київська Русь” у травні 2015 року (291 перегляд)
  9. (був 8) “Степова Прага” про велосипедну поїздку Кропивниччиною у вересні 2013 року (258 переглядів)
  10. (був 7) “Оптимізм Борщів, Вертеба і Джурин без зажури” про велосипедну мандрівку Тернопільщиною у серпні 2016 року (247 переглядів)

Минулорічний огляд тут.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.