12 липня 2020 року ми відкрили для себе перший офіційний приміський велосипедний маршрут в Сумах – “Мамаївський”. Для нашої велосімейки, яка вже звикла миритися з сусідством автомобілів на асфальтівках, він став як ковток свіжого повітря – в усіх сенсах. Але, звісно, ми би не були собою, якби не додали щось від себе, тому подорож із просто гарними краєвидами доповнили ще й краєзнавчими елементами, збільшивши довжину мандрівки до 53 кілометрів.
“Мамаївський” починається одразу з міського парку, до якого від нашого помешкання всього півкілометра. Тож можна сказати, що ми почали одразу з веломаршрута. Орієнтуватися на ньому було нескладно, бо першу половину він простягався виключно правим берегом річки Псел до першого заміського мосту в Старому Селі. Далі він перелазив на інший берег, яким повертався до міста, але ми не поспішали на лівобережжя, а порямували далі й перетнули річку в наступному селі – Низах. Бо найцікавіше ж було далі! У самому Старому Селі (це вже поза “Мамаївським”) ми оглянули садибу засновника Сум Герасима Кіндратовича, відбудовану дзвіницю та розкішний маєток останніх дореволюційних магнатів. У Низах погледіли на залишки цукрового заводу (1841-2007) і садибу Кіндратовичів, де 10 років щоліта відпочивав композитор Чайковський. Далі зупинялися у Нижній Сироватці подивитися на місцеву церкву ХІХ століття, побудовану за кошти цукрового імператора Івана Харитоненка, а також стару лікарню і школу, де викладав Микола Грінченко. А далі через Новоселицю і Баси повернулися в Суми.
Детальніше про мандрівку я писав після повертення (тут), на додачу є чимало світлин у фотоальбомі.
Не менш цікаво почитати про мандрівки інших: “Руїни Старого Села” (olenasumy.wordpress.com), “Друга експедиція з істориками “ось там зовсім немає доріг.” або ода Патриції” (hghstories.com), “Низи“(landmarks.in.ua), “Нижня Сироватка” (lb.ua).
