До Сум на веслах: 3. Місто-невидимка

(Закінчення. Початок тут)

Отже, ми таки продовжили сплав. Щоправда, моє бажання пригасло, щойно я сів і взяв весло. Озвалася спина і натерті пальці. Але я поправив спинку, взяв весло інакше (мабуть збоку виглядало кумедно, але все ж) і весь негатив як рукою зняло.

Наш екіпаж розташувався так, як і вчора: Олена, Нестор, Олександрина і я позаду. А Лебеді зробили рокіровку. Окремо попливли дівчата – Іванка та Марічка. А в третій байдарці розмістилися Наталка з Сашком.

Від цієї перестановки найбільше виграли дорослі Лебеді. Вони обійшли нас, як стоячих – ледве я встиг їх сфотографувати. Хоча, Олена каже, що причина не в них, а в тому, що я частіше фотографую, ніж гребу. Але це наклеп чистої води, я так думаю.

Тим часом Псел відчув, що наближається місто, і якось одразу перетворився на поважну річку – широку і з неквапливою течією. Навіть обплутався якимись дротами, аби йти в ногу з часом.

Десь у цьому місці ми побачили перше судно (далі їх буде більше). Щоправда, воно трішечки затонуло. Але кабіну і якісь механізми на борті було видно.

В решті решт, Пслу набридло гратися в поважність, він знову звузився і місцями позаростав водоростями, але вже без тих страхітливих завалів, які нам давали жару першого дня.

За кілометр до офіційних меж міста до Псла приєдналася його молодша сестричка – Олешня. Невелика, але вельми шляхетна річка, бо протікає повз два палаци ХІХ століття – Кияницький і Хотінський. До Псла підходить сором’язливо кутаючись у лісову ковдру. Хто не знає, той може і не запримітити (знайдете на фото?).

Суми підкралися якось непомітно. Тільки на карті видно, що той ліс, який був раніше, то ще за містом, а цей, уже в ньому. Щоправда, праворуч знову почали з’являтися пляжі, на першому з яких ми зупинилися, аби викупати обідню спеку. І принагідно пообідати.

І ми вчинили правильно, бо всі наступні місця були геть залюднені. Місто, літо, сонце! Відпочивальників стало так багато, що подекуди їхні зграйки розтягувалися на всю ширину річки, і тоді доводилося маневрувати, аби не причесати веслом чиюсь голову. Особливо велелюдним виявився пляж біля підніжжя Тополянської гори. Популярність місця не дивна з огляду на його історію. Адже ще з VIII століття сіверяни на цьому підвищенні мали городище, і їм поталанило більше, ніж зеленогайським сусідам. Бо Тополі вистояли після монголо-татарської навали 1239 року і навіть дожили до повернення європейських порядків (край відійшов до Великого князівства Литовського у 1363 році).

Упершись у Тополянське підвищення, Псел різко повернув ліворуч, намагаючись обійти перешкоду. Коли пагорби зійшли нанівець, річку перетнув перший у межах Сум міст – щоправда, технічний (але люди по ньому теж ходять). А десь за тими деревами, що заступили правий берег, принишкла колишня садиба родини Линтварьових, де у 1888-1889 роках мешкав письменник Антон Чехов (нині тут музей). У самому місті 2013 року йому встановили пам’ятник з цитатою: «Опатія та Адріатичне море чудові, але Лука і Псел кращі…»

Майже одразу за першим мостом ми пропливли ще під двома, які здаля здаються одним широким. Але це дві різні конструкції: та, що вище за течією, більша і новіша (по ній їздять машини), а та, що за нею, старіша і без перил – спеціально для пішоходів, які не страждають від страху висоти (бо падати далеченько).

Після мостів почалася ще одна історична місцевість, згадана у цитаті пана Чехова – Лука. Це справді колишні заплавні луки, з трьох боків їх оточує Псел. І на цьому величезному півострові ще з VII століття існувало городище Липеньськ, якому також поталанило пережити монголо-татарську навалу (воно згадується у літописі 1284 року, тобто через 45 років після нападу) і життя в ньому дожевріло аж до часів заснування самих Сум. Коли 1652 року білоцерківські козаки створили Сумину слободу (3 кілометри на південний захід), то зустріли на Луці поселення зі 150 дворами пасічників. Нині ця місцевість забудована переважно приватним сектором, але влітку людей стає набагато більше, бо тут аж надто привабливі зони прибережного відпочинку.

Нижче Луки Псел робить несподіваний вибрик – його русло розгалужується на два однакової ширини рукави. Правий – це продовження річки, а лівий – це пасаж до найширшої водойми Сум – Блакитних озер. Це два озера, розділені вузьким перешийком (з ЛЕП і дачними ділянками), які утворилися у 1980-х під час промислового намиву піску для житлових масивів лівобережжя.

Тому там, де раніше між Пслом і вулицею Замостянською знаходилася низина зі старицями, нині височіє сотня багатоповерхівок. А східна околиця міста отримала чудову рекреаційну зону, де спекотного літа відпочивальників так багато, що на байдарці годі й прорватися.

Тож ми повернулися назад до Псла. Принагідно привіталися з ще одним байдарочником. Його одномісне судно вочевидь було порожнє і йшло легко, наче хотіло запропонувати взяти на буксир нашу навантажену баржу. Але незнайомець посоромився запропонувати, а ми не нав’язувалися.

Далі улюблене місце фанатів поїздів. Псел перетинає одразу два залізничні мости. По тому, що нижче за течією, потяги з Сум прямують на схід – у бік Харкова і Луганська (після 2014 року – Лисичанська). А по тому, що вище, повертаються назад. Лінія не електрифікована, тому на ній досі курсують раритетні латвійські дизель-потяги ДР1 (модель 1963 року).

А тим часом річка, хоч як не хотіла прощатися з нами і повсякчас викручувалася, проте невблаганно наближалася до центру Сум. Частіше стали з’являтися інші плавзасоби. Наприклад, прогулянкові катамарани.

Або цілком справжні кораблі, де не треба ні педалі крутити, не веслами вимахувати. В чому взагалі задоволення?

Поблизу колишнього Сумського рафінадного заводу (1869-2011) Псел досягнув свого максимуму – майже 300 метрів завширшки! Течія вгамувалася, наче запрошуючи нас зупинитися і насолодитися краєвидами з промисловою архітектурою кінця ХІХ століття. Шкода тільки, що ми не прихопили з собою машину часу. Бо дореволюційні споруди були демонтовані у 2010-х. Зате сусідній автомобільний міст (пізніший) не зруйнували – і на тому спасибі.

А тим часом Суми вже настільки щільно взяли Псел в обійми, що ігнорувати місто просто неможливо. Лише встигайте повертати голову і споглядайте сучасний культурний шар. Ось у прибережному сквері ліворуч видно алею олімпійської слави, відкриту 2012 року. Її утворюють 16 стендів зі спортсменами Сум і Сумщини, які здобували нагороди в найвідоміших змаганнях планети.

Праворуч височіє найбільш вишукана споруда, яку тільки можна побачити на маршруті – Свято-Троїцький собор (1913 року). З річки видно лише бані й верхні яруси, але, це як трейлер до фільму, де найцікавіше приховують до перегляду. Бо зблизька храм взагалі неймовірний, особливо, якщо ви бачите його вперше.

По ліву руку нарешті почався парад багатоповерхівок, радянських і сучасних, простеньких і з футуристичними пейнтхаусами. Минуло «лише» 10 кілометрів відтоді, як ми перетнули міську межу, поки місто показало, що воно – це не лише самі дерева, пляжі і якісь одноповерхові халупки.

За пішохідним мостиком ми завершили нашу мандрівку. З фінішної точки було видно багатоповерхівку з сірої цегли. Але вона незвичайна, адже побудована якраз навпроти місця, де в Псел впадає річка Сумка. Так, саме звідти у 1652 році почали розбудовуватися Суми. І може на ній колись табличку меморіальну повісять. Там якраз є доречне місце біля вікна на першому поверсі.

Ми причалили до правого берега і розвантажили байдарки. Позаду лишилося 44 кілометрів пригод, сонця, води, невгамовного купання, порятунків Качі, перегонів на байдарках, просто відпочинку і теплого спілкування з друзями. Все було чудово, але засмучувало тільки одне: треба було взяти більшу дистанцію!

Детальний маршрут, більше світлин і досвід інших мандрівників тут.

3 thoughts on “До Сум на веслах: 3. Місто-невидимка

  1. Як приємно читати, коли водні і інші природні об’єкти зображені як живі істоти. Вдалий літературний хід і відчуття руху, простору, енергії.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.