У житті кожного є люди, які змінили уявлення про світ, долучили до чогось неймовірного, про що раніше не знав, але відтоді не міг без цього жити. Для мене як мандрівника таким наставником і орієнтиром стала Наталія Стефанівна Бахтала. Незмінний керівник усіх моїх підлітково-юнацьких походів – від 1996 і до 2004 року. Саме завдяки ній я навчився користуватися мапою та компасом, прокладати маршрути і знаходити шлях на місцевості, в’язати туристичні вузли і налаштовувати переправи, ставити і облаштовувати намет, готувати їжу на вогнищі, розбиратися в геології та різноманітті природи довкола.
І хоча останні роки ми майже не подорожували разом, але у свій перший гірський похід наша донька Олександрина також вирушила у товаристві мого навчителя. У вересні 2019 року ми всією сім’єю здійснили кілька сходжень на Карпатські вершини, а нашим надійним стартом і фінішом стала садиба пані Наталії, яку вона придбала, вийшовши на пенсію, аби пожити в омріяному місці кожного справжнього мандрівника – у самому серці високих гір.
Свіже Карпатське повітря (в Новоселиці так мало авто, що навіть асфальту немає), чудові краєвиди просто з вікна, чарівні світлини з походів і щире спілкування закоханих у мандрівки – важко переоцінити рівень задоволення, яке ми отримали! А ще щоденні походеньки в гори з дітьми, які крокували не менш бадьоро, ніж ми.
Ці 4 дні були неймовірні! І я шкодую лише, що їх вже неможливо буде повторити… Позавчора на 69-му році обірвалося життя мандрівника №1 у моєму житті. Але у думках наших вона залишиться з нами назавжди!
Мандрівник і його мандрівки 
Співчуваю.
Дякую…