2 тижні на Закарпатті: Ферми екзотичних тварин

(Подовження. Початок тут)

Для нас як міських мешканців побачити ферму – це вже неординарна подія. А якщо її мешканці – не лише звичні кури чи кози, то для дітей це вже пригода на пригорщу вражень! На Закарпатті (власне, як і в решті України) за останнє десятиліття розвинувся цілий сегмент ферм, які спеціалізуються на екзотичних тваринах. Тому ми вирішили відвідати ті, які знаходяться від «Джерельного озера» у межах велосипедної мандрівки вихідного дня.

Розпочали знайомство з місцевими фермами 22 липня 2021 року. Того дня ми їздили до Виноградова, погуляли центром міста, зазирнули до палацового парку і на замкову гору, відвідали гіпермаркет, де вибір продуктів – як у столиці. Але спершу завітали до ферми буйволів на північно-західній околиці міста.

Буйволів під Виноградовим розводять з 2012 року. Нині поголів’я налічує понад 50 особин. Екскурсії платні, але вхід на територію вільний. Ми спокійно могли бачити, як тварини обідають, а потім пересиджують літню спеку у спеціально викопаних ямах, заповнених водою.

Взагалі буйволи мені видалися надто брудними. Наче ті самі свині, але з рогами. Набагато миліші їхні дитинчата. Які й більш грайливі, й охайніші. Коли ми підходили до загорожі, вони виставляли свої мордочки і давали їх гладити.

А ще мене вразили їхні зуби. Такі широкі і пласкі. Вони не стоять рядами, як у людей, а наче покладені. Певно це для того, аби краще пережовувати їжу.

При фермі діє фірмова крамниця, де ми придбали унікальні продукти з буйволиного молока та м’яса. Але я розповім про них у наступній частині, яку присвячу цілком гастрономії. Що ж до інших тварин, то ми продовжили знайомство 24 липня 2021 року, коли відвідали Хуст, а після прогулянки центром і до замку, заїхали на північну околицю, де знаходиться ще давніша ферма, заснована 2002 року.

Основний профіль ферми – страуси. Фермери їх розводять не лише для продуктів (яйця, пера, м’ясо), але й для продажу. Щоправда, в інтернеті можна знайти інформацію, що основна тутешня діяльність, це «розлучення страусів». Але не переймайтеся за сімейні цінності, бо то лише хиба автоматичного перекладу.

Відвідування ферми платне – ми заплатили 100 гривень за двох дорослих і двох дітей. Але за ці гроші ми отримали екскурсію, нам показали справжнє яйце і продемонстрували його цінність.

А Нестору ще й випала честь обережно погодувати тваринок. В просторому загоні гуляло більше 20 страусів. Окремо від них нам показали молоде покоління безкрилих птахів, які за розмірами лише трохи перевищували курей.

Окрім страусів, ми бачили на фермі й інших птахів. Наприклад, сімейство павичів з молодняком.

І не лише птахів. В одному із загонів походжало врятоване дитинча сарни. Воно майже не лякалося людей і дало себе погладити нашій донечці.

Та найбільше Олександрину вразили поні, яких раніше вона зустрічала тільки на малюнках чи відео. Тепер змогла познайомитися з ними вживу.

І з віслючком також.

А поки ми чимчикували фермою, розглядаючи тварин, деякі з них примірялися до наших велосипедів. Різнорідні кури – чи не єдині мешканці, яких не тримають в загорожах, тому й прогулюються, де хочуть. А може то вони хотіли чкурнути з нами в мандри?

Кури наче нагадали нам про час. Адже насувався вечір, а ми заповзялися відвідати ще дві ферми на північ від Хуста. На щастя, вони обидві знаходяться разом, тому доїхавши до однієї, ми завітали й на іншу. Почали з тієї, де розводять оленів.

Щоби потрапити до неї, слід їхати від Хуста трасою на північ, коли попереду вдалині височіє Боржавський хребет. А перед селом Липча повернути праворуч – саме там через кілометр і знаходяться ферми. На одній з них ще з 1987 року почали розводити оленів, яких нині мешкає тут більше 300 особин. Тварин дозволяють не лише подивитися, але й погодувати спеціально придбаним кормом. Для дітей це була найбільша пригода!

Ми приїхали за годину до заходу сонця, то в оленів була вечірня прогулянка, і ми бачили чи не все величезне стадо, яке паслося на широких луках. У багатьох красувалися розкішні нові роги – які виростають щороку після того, як навесні спадають старі. Власне, роги – це одна з причин, через які розводять тварин, адже їх використовують для виробництва пантокрину.

Окрім оленів мешкають тут й інші тварини. Просто по подвір’ю походжали овечки, які собі скубали травичку і зовсім не звертали уваги на відвідувачів. Та найбільш незвичні тварини чекали на нас у наступній фермі, основна спеціалізація якої – равлики.

Тут нам розповіли чимало цікавого про равликів, а ще повідали, для чого взагалі розводять равликів (на їжу). Також показали їхні помешкання, хоча самих равликів ми не побачили багато – вони ще спали. Зате, як і на попередніх фермах, тут мешкало чимало інших тварин, які мали «людський» режим дня, тож ми подивилися ще й на них.

В основному на фермі мешкають різні види кіз та баранів, кілька страусів, а також поні. Останні особливо припали до душі Олександринці. Бо коли тобі чотири роки, як можна бути не в захопленні від маленького коника, якщо він ще й сяє білішим білого! Достоту, як у казках.

На цій фермі равликів почали розводити з 2018 року. І, що найцікавіше, тут же є дегустаційний центр, де пропонують страви з молюсків. Ми просто не могли встояти від спокуси відкрити для себе нові смаки. Власне, все Закарпаття повне цікавих різноманітних страв. Тому нашим гастрономічним відкриття присвячений весь наступний розділ.

Продовження