Вдруге (вперше тут) я задумався про орієнтування в поході через два роки. 3-8 травня 2004 року наша група ходила у похід Кримськими горами, і знову не обійшлося без блукань, зокрема між хмар на високогір’ї. По поверненню додому я придбав у книгарні відповідну 1-кілометрову топографічну мапу і перемалював на аркуш річки, дороги та скелі на маршруті, а потім додав пунктир з пройденим шляхом (щоправда, без маленької петлі, яку ми зробили на яйлі).
За цією схемою я тепер зробив маршрут з gps-точками. Він починається від середини Великого каньйону Криму, проходить його дном повз Блакитне озеро, джерело Панію, та ванну молодості і трохи далі до найвужчого місця ущелини, де вже неможливо пройти через воду. Потім він обходить каньйон північним схилом, спускається до пологої долини річки Куру-Узень, підіймається на Ай-Петринську яйлу і автомобільним серпантином спускається до околиць приморського міста Ялти, де ми відвідали оглядовий майданчик найвищого кримського водоспаду Учан-Су, а також парк “Галявина Казок” з багатьма скульптурами казкових персонажів. Щодо блукань, то їх було три. Вперше, коли ми не змогли пройти каньйон наскрізь через високий рівень води (на початку травня там найвищий рівень). Вдруге – коли піднялися на яйлу не тією стежкою, відхилившись від перевалу. І втретє – коли в хмарах намагалися знайти короткий прохід на Учан-Су, але тільки зробили коло, і таки пішли довшим шляхом через трасу.
Цей маршрут і його проблемні місця не давали мені спокою навіть після того, як я намалював паперову схему. Тому рівно через рік, коли я вже сам керував туристичною групою, я вирішив відвідати цю саму частину Кримських гір, аби пройти те, що не вдалося попереднього разу. Похід 2005 року виявися повністю успішним, про нього я вже писав на блозі (тут). Ми не лише знайшли прохід з яйли безпосередньо до водоспаду Учан-Су (на схемі 2004 року видно, яку велику дугу обходу ми зробили), але й побували у східній частині Великого каньйону, а також пройшли пішки горами всю відстань від Бахчисараю до Ялти – і це за ті самі 6 днів!
До російської окупації 2014 року ці місця були дуже популярні в українських туристів, які цінують унікальні природні пам’ятки та позбавлені людського втручання ландшафти. Чудову розповідь про прогулянку в 2013 році “Великий каньйон Криму” я знайшов на блозі мандрівного подружжя Юри і Насті (pizzatravel.com.ua). Про високогір’я та найромантичнішу гору Криму з деталями написав 2005 року в пості “Гора Ай-Петрі” Сергій Клименко (klymenko.in.ua), а в розповіді Сергія Криниці “Квітнева прогулянка Ай-Петринською яйлою” (haidamac.org.ua) ви побачите просто казкові фотографії цієї гори, зроблені під час мандрівки 2008 року. А про те, що можна відвідати з морського боку спуску, поділився у 2010 році блогер terwik у пості “Околиці Ялти (Галявина Казок, Нікітський ботанічний сад)” (terwik.dreamwidth.org). Сподіваюся вже дуже скоро українські туристи знову зможуть подорожувати на цей чудовий півострів, бо
Крим – це Україна!
Мандрівник і його мандрівки 
One thought on “Великий каньйон Криму – Ялта: наш маршрут і досвід інших”