Ангара – Карабі-Яйла – Алушта: наш маршрут і досвід інших

На травневі свята 2006 року я мав останній “аналоговий” похід. Протягом того року я долучився до “діджиталізації” і більше не малював маршрути ручкою, а накреслював на екрані, розповідь про похід не писав у зошиті, а набирав на клавіатурі, фотографії знімав не на плівкову камеру, а на цифрову. А якщо вона розряджалася, брав до рук смартфон з сенсорним екраном, з якого можна було не лише фотографувати, але й одразу надсилати світлину в Інтернет. Але “цифра” виявилася лише модою, адже має низку суттєвих недоліків перед “аналогом”. Тому з 2016 року я перейшов на кнопковий телефон, нині подумую про плівкову камеру, яка в останні роки знову набула поширення, а писати ручкою я ніколи не припиняв (пишу щоденник, тож і про походи можна). Проте ці зміни сталися згодом, а навесні 2006 році все ще було по-старому.

Похід тривав з 29 квітня по 2 травня. Ми знову обрали Кримські гори, але нові для себе місця – ходили знайомитися з плоскогір’ям Карабі-Яйла. З Києва до Сімферополя доїхали потягом, а потім скористалися міжміським тролейбусом до селища Ангара (рос. Перевальное), звідки піднялися на Субаткан-Яйлу (рос. Долгоруковская яйла), перетнули низку гірських потічків, переночували перед підніжжям самої Карабі-Яйли, а наступного дня зійшли на неї через південний прохід. Трохи походили її безкраїми відкритими просторами, подивилися зверху на провалля печери Бузлук, і через Великі ворота на сході повернулися в нижчі гори, де знову стали табором. Третього дня поступово спустилися з гір до моря в селі Кючук-Озен (рос. Малореченское) і далі йшли побережжям повз село Куру-Узень (рос. Солнечногорское) у бік міста Алушти, за кілька кілометрів до якої стали табором неподалік від берега Чорного моря. Всього подолали 68 кілометрів. По поверненню я традиційно намалював схему, де, щоправда, використав українізовані назви російських, бо всі мапи Криму, навіть видані в Україні, чомусь друкували виключно російською мовою. Що вже казати про питомі кримсько-татарські назви сіл і деяких гір, які перейменували росіяни після заселення на місце депортованих місцевих мешканців у другій половині 1940-х, і які окупаційна адміністрація не збирається повертати.

За цією схемою я нещодавно склав gps-трек (тут).

Цей похід мав суттєву відмінність від попередніх. До цього склад нашої команди був однаковий – ми були одногрупниками і мешканцями одного студентського гуртожитку. Але цього разу вперше взяли нову людину, якої раніше ніколи не бачили. Точніше, це був добрий знайомий Дмитра з таким же прізвищем – Федченко. Але вони були не родичі, просто тезки. Виявилося, що ходити з новачками теж непогано, тому в наступні роки їх стане ще більше – майже кожен почне приводити своїх друзів, а ті своїх друзів, і ми майже ніколи більше не ходитимемо групою в один намет.

У цьому записі я розповів про похід лише в кількох словах. А детальну розповідь про нашу мандрівку я виклав ще в перші роки існування блогу тут.

Саша фотографує нас під час привалу на плоскогір’ї Карабі-Яйла (на фото Антон, Діма, я і Андрій)

Карабі-Яйла з околицями має неабияку популярність у туристів. Ми щодня бачили групи інших мандрівників, а туристичні стежки добре протоптані, тож випадково зайти в глушину просто нереально. Звісно, кожна група має свій маршрут, але траплялися й такі, в яких він був подібним до нашого. Найближчим до нашого маршруту виявився похід туристів 2012 року, який вони описали у розповіді “Похід в гори Криму: Тирке-яйла – Карабі-Яйла – Рибаче” (ua.aroundtravels.com). Про мандрівку 2011 року до Червоної печери, яка знаходиться біля початку нашого маршруту, цікаво написав Віталій Ільницький “Два дні по південному Криму. День 1: печери Червона та Мармурова” (neo7777vitaha.livejournal.com). А неймовірними фотографіями Карабі-Яйли проілюстрував свою мандрівку 2012 року Korvinification “Південні схили Карабі-Яйли” (korvinification.livejournal.com). Це я відшукав тільки найбільш “свіжі” розповіді, і, як бачите, їм вже 10 років. Але я вірю, що ЗСУ незабаром деокупують півострів, і наступного сезону з’являться нові неймовірні розповіді українських мандрівників про ці місця, бо

Крим – це Україна!

Реклама

One thought on “Ангара – Карабі-Яйла – Алушта: наш маршрут і досвід інших

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.