У 2002 році я вперше побував у центральній частині Кримських гір. Як і попередні рази, вирушав у мандри у складі туристичного гуртка “Горизонт” з Олександрії. Вперше у гірський похід зі мною пішли сестра Яна і мама Ірина.
Пішохідна частина походу тривала з 14 по 19 квітня 2002 року, але вона склалася зовсім не так, як спершу думалося. Як і в попередні рази, корективи у маршрут походу внесла погода. Я був звичайним учасником, який на брав участь в обговоренні планів, а йшов, куди ведуть. Але почитавши свої записи у щоденнику, який я вів у поході, я зрозумів, що спершу маршрут мав пролягати через хребет і плато Чатирдаг. Проте, коли ми приїхали на стартову точку на Ангарському перевалі, нам сказали, що Чатирдаг ще весь покритий снігом. Тому ми зробили тільки одноденний вихід без наплічників на його крайню вершину – Ангар-Бурун (1449 метрів), і переконалися, що там снігу більш, ніж по коліно. Тому наші керівники оперативно змінили план і повели групу в східному напрямку, де гори нижчі і немає снігу. За тодішніми записами у щоденнику я склав приблизну нитку маршруту завдовжки 51 кілометр (gps-трек тут).
Найбільш цікавою виявилася перша частина походу. Ми підкорили три вершини (Цукрова голівка, 1054 м., Ангар-Бурун, 1449 м., Південна Демерджі, 1239 м.), розшукали обеліск будівельникам першої траси через Ангарський перевал (нині глибоко в лісі, бо теперішня дорога проходить інакше), побували на руїнах фортеці Фуна XV століття, а також пройшлися через містичне урочище Долина Привидів. Четвертий день проминув у обрамленні мальовничих водоспадів – спершу мали табір біля Джурли, а потім – біля Джур-Джур, який вважається найбільш повноводним у Криму. Друга половина походу пройшла вздовж південних відрогів гір на висоті 400-600 метрів, тому було тепло і панорамно, але без якихось туристичних перлин. У кінці шостого дня ми спустилися до села Тувак і стали з наметами на березі Чорного моря, а зранку поїхали автобусом до Алушти.
Під час мандрівки ми часто зустрічали групи інших туристів. Ця частина Кримських гір – одна з найпопулярніших у мандрівників, бо тут перетинаються різноманітні маршрути, ці місця відносно легко досяжні, а краєвиди просто неперевершені, особливо зранку або ввечері. Серед моїх улюблених тревел-блогерів тут мали пішохідні походи Роман Маленков “Ущелина Хапхал” (ukrainaincognita.com), Орест Зуб “Похід кримськими горами зі спуском до моря” (openmind.com.ua) та Віталій Ільницький “Демерджі: фортеця Фуна та долина Привидів” (neo7777vitaha.livejournal.com). Але коли ЗСУ деокупують півострів, українських мандрівників стане ще більше, адже
Крим – це Україна!
Мандрівник і його мандрівки 
One thought on “Ангарський перевал – Джур-Джур – Тувак: наш маршрут і досвід інших”