2003 року ми вирішили повторити спробу обійти плато Чатир-Даг. Пам’ятаючи про минулорічні сніги, цього разу вирушили в похід на два тижні пізніше. І хоча на верхівках ми таки знайшли сніг, місцями навіть дуже багато, але такі ділянки завжди можна було обійти по сухому. Пішохідна частина тривала з 27 по 30 квітня 2003 року і складала близько 59 кілометрів. Як і торік, я ходив у похід у складі гуртка “Горизонт” з Олександрії, зі мною були також мама Ірина і сестра Яна. Під час подорожі я вів щоденник, за записами якого тепер відновив нитку маршруту (gps-трек тут).
Зранку першого дня ми приїхали потягом до Сімферополя, а звідти тролейбусом поїхали у бік Алушти, і вийшли біля селища Тавшан-Базар. Звідси “червоною стежкою” піднялися на плоскогіря Чатир-Даг, відоме своїми печерами. Першу (Еміне-Баїр-Коба) ми лише оглянули зверху, зате в другу (Еміне-Баїр-Хосар) відвідали з платною екскурсією. За день ми перетнули Чатир-Даг зі сходу на захід, і стали табором біля його краю. Другого дня попрямували до південної частини, де піднялися на маківку Еклізі-Бурун (1527 метри), що входить до п’ятірки найвищих гір Криму, а потім спустилися на ночівлю до Букової галявини. Третього дня продовжили спуск і вже зранку досягли Ангарського перевалу. Як і торік, на цьому перевалі наші плани знову зазнали змін. Цього разу не через погоду, а тому що одна з учасниць натерла ноги і не могла більше ходити. Тому наступні ночі ми провели тут і лише робили одноденні походи без вантажу. Спершу сходили знайомою нам з минулорічного походу дорогою на гору Південна Демерджі, завітавши також до руїн укріплення Фуна та камяних розсипів Долини Привидів. А четвертого дня розвідали нові місця. До обеліску будівельникам траси йшли так само, а потім взяли північніше, і невеликим хребетиком досягли Демерджі-яйли. Трохи походили її просторами, а потім спустилися на південь до водоспаду Джурла, де торік мали один з таборів. Від Джурли коротким шляхом через перевал між Північною і Південною Демерджі спустилися назад до Ангарського перевалу.
Під час цього походу ми познайомилися з Чатир-Дагом, який є одним з найпопулярніших місць у туристів. Про тамтешні походи можна почитати у розповідях “Крим 2009” (xenoir.livejournal.com), “Чатир-Даг і Еклізі-Бурун – похід одного дня з Алушти” (ua.aroundtravels.com) або “Перерваний похід на Чатир-Даг: туристичними стежками Криму” (ua.krymr.com). Подорожей і звітів українських туристів було би ще більше, якби у березні 2014 року Росія не окупувала півострів. Але я вірю, що ЗСУ незабаром його звільнять, і ми з дітьми зможемо подорожувати у ці неймовірні гори, адже
Крим – це Україна!
Мандрівник і його мандрівки 