Синєвир-Манява з додатком Боржави

Хочу розповісти про туристичний похід Карпатами у липні 2007 року, в якому я брав участь разом з кількома друзями. Ми побували на хребті Боржава, біля озера Синєвир, відвідали цікавинки Маняви і ще багато чого іншого, про що й піде мова у наступних частинах. Отже, бажаю приємного читання і гарних вражень 🙂

Синeвир-Манява з додатком Боржави

1. Альфа, омега і все, що між ними

План. Це – альфа і омега успішності здійснення задуму. Принаймні те, що без продуманого до кінця плану йти погано, ми зрозуміли ще під час попереднього походу, який завершився блуканням навколо Форосу та імпровізацією з Балаклавою. Тепер же я вирішив виправити цю помилку і пройти дистанцію точно по плану.

Але не так все легко склалося, як думалося до цього. По-перше, при більшій деталізації виникає маса інших питань, які й не згадувалися раніше. І до цього в похід ми йшли не голіруч. Складався приблизний список контрольних точок – населених пунктів, гірських вершин, цікавинок різних, визначалася приблизна відстань між ними і в сумі. І все. Цього ж разу список став більш деталізованим і описовим, де враховувалися навіть такі речі, як, наприклад, де і коли будемо їсти або коли саме поповнюватимемо провіант.

А, по-друге, при більшій деталізації одразу ж виникали зауваження у різних учасників походу. Так, поки було затверджено остаточний варіант, побачили світ ще три проміжні. Часом вони настільки відрізнялися одне від одного, що можна було лише диву датися, який між ними міг існувати зв’язок. А він таки існував. І ім’я йому – ідея.

Ідея здійснити транскарпатський перехід запанувала в наших головах ще за кілька років до цього. Адже, подумати лише: почати похід з рівнини, перетнути всі Карпати і вийти знову на рівнини, але з іншого боку. Правда ж, захоплююче? Але при перерахуванні задуму в часо-дистанційні реалії, ми зрозуміли, що нам цього не зробити. Не те, щоб відстань засмучувала, але просто не знаходилося такої нитки маршруту, яка б перетинала Карпати, була насичена достатньою кількістю цікавих точок і вкладалася у дистанцію, яку можна подолати за тиждень – саме стільки часу ми мали у розпорядженні.

Отже у ході розмірковування над походом, ідея дещо видозмінилася, але стрижень її лишився незмінним. Просто тепер ми мали намір йти не від рівнини до рівнини, а з Прикарпаття в Закарпаття. Перший ескіз маршруту починався з Маняви, і проходячи через Синeвир і Міжгір’я закінчувався на залізничній станції у Воловці. При більш критичному підході до часових реалій, довелося відкинути частину після Синeвиру. До того ж, на ту досить довгу частку припадала досить коротка цікава ділянка, що вміщалася повністю у верхній частині хребта Бо ржава поблизу Воловця. Таким чином, ділянку Синeвир-Воловець відкинули майже без жалю.

На подвірї Манявського скиту

Але, якщо Ви думаєте, що на цьому трансформація маршруту закінчилася, то помиляєтеся. З певних причин, довелося внести зміну, з деякої точки зору, досить кумедну. Завдяки їй, ніби за помахом казкової чарівної палички, маршрут Манява-Синєвир перетворився у свою протилежність – Синєвир-Манява. І вже саме цей варіант породив, нарешті, фінальну версію, яка й стала нашою альфою і омегою під час походу.

Що ж до самої фінальної версії, то вона своєю появою і честю, мати звання остаточної, завдячує появі таємничої незнайомки. Інтригує? Поки не розкриватиму всі карти, а скажу лишень, що ця незнайомка з’явилася досить раптово, але зовсім не несподівано. З’явилася не випадково, а з метою збільшити чисельність нашої невеличкої групи. Щоправда, як виявилося, не на весь час походу, а лише на чотири дні. Останнє, між іншим, і стало головною причиною появи фінальної версії. Оскільки довелося відсунути момент входження в «дикі гори» саме до четвертого дня, щоб наша нова супутниця мала змогу звідки поїхати назад. Крайні точки при цьому не змінилися, але зазнало деяких змін внутрішнє начиння маршруту. Стало менше гірських вершин, зате в програму нашої мандрівки ввійшло легендарне озеро Синeвир.

На березі озера Синевир

Так, не зважаючи на всі примхи долі, зазнавши трикратного перевтілення, детальний план походу був готовий. Він був багатообіцяючим і щедрим на різні цікавинки, щільність розташування яких у Карпатах відносно невелика, наприклад, у порівнянні з Кримом. Відповідно до нього, ми мали познайомитися з цілою низкою туристичних об’єктів, серед яких: залишки укріплень лінії Арпада, музей Лісу та Лісосплаву, Синeвир-Полянське озеро, вузькоколійка на річці Молодій, озеро Росохан, Манявський водоспад, Манявський скит.

Цього разу вперше за історію наших походів, вирушали у путь з детально розробленим планом. Цей, свого роду, експеримент, мав показати, чи дійсно успішність задуманого залежить від якісного плану. Заодно мали вирішитися і певні суміжні питання, наприклад, пов’язані з втіленням цього самого плану в життя. Певно, Вам вже цікаво, що ж цього вийшло, але я нічого не казатиму наперед. Зазначу лише, що по ходу походу індикатор виконання плану метався як навіжений з плюсів у мінуси і навпаки, а часом, навіть, забігав за сто відсотків! Отож, в путь! І не забудьте прихопити з собою детальний план.

продовження