Качу перейшли вбрід. Ця переперава знаменувала завершення першого етапу походу (“дрібними” горами) і початок другого (сходження на Ялтинську яйлу і спуск з неї). Звичайно, цього дня ми не ніяк встигали вилізти на високогірні пасовиська, тому зупинилися на ночівлю на висоті 800 метрів біля туристичної стоянки Кермен. А вже весь наступний ранок присвятили підйому до найвищої точки нашого походу – гори Кемаль-Егерек (1529 м.).
Вихід у “високі” гори співпав з погіршанням погоди: налетіли хмари, час від часу дощило. Тож, з тих півторатисячників, які ми бачили здаля ще напередодні, цього разу не було видно нічого. Часом видимість настільки падала, що все у радіусі десяти метрів зникало у білій імлі. Позбавлені можливості споглядати широкі краєвиди, ми обмежилися спогляданням навколишніх скель та різноманітних квіток обабіч дороги (все це – у фотоальбомах, на які можна перейти з наведених у цьому пості іконок). Лише на самій вершині дощ припинився і хмари розійшлися, щоб через кілька хвилин знову все закрити знову.
Через погану погоду, всі наші фото нагадують кадри мультфільму “Їжачок у тумані”. Тому, якщо вам цікаво знати, що би ми могли побачити, якби не було хмар, прогляньте фотодобірку (profeo.ua) іншої групи, що теж побувала у цих місцях . Також я помітив, що ділянка Басман-Кемаль-Егерек дуже гарно висвітлена у подорожніх замітках Кримської стежинки (pasteli.org.ua). І, звісно, ця частина маршруту є досить популярною для тих, хто вирушає у категорійні походи, про один з яких можна почитати, наприклад на блозі grinart (grinart.livejournal.com).
Мандрівник і його мандрівки 
One thought on “На Кемаль-Егерек (фото)”