Історія цієї мандрівки розпочалася у червні 1996 року… Гаразд, не забігатиму аж настільки далеко. Та ніхто не заперечуватиме той факт, що проголошення Конституції не лише ознаменувало появу головного закону України, проте й подарувало додатковий вихідний, який бурхливо відзначають різними видовищними заходами у різних куточках країни. І ми вирішили цьогоріч влаштувати велосипедну подорож так, аби завершувати її під дзенькіт мечів рицарів «Старої фортеці». Але дослухавшись порад сучасних астрологів (синоптиків), ми змістили мандрівку в просторі та часі так, аби фінішувати під «Сурми України».
Без Круглого двору з Нескучним парком наш первісно трикутний маршрут (Суми-Лебедин-Тростянець) перетворився у крапельку з Лебедином унизу. Та краще мати справу з однією краплею, аніж промокнути під дощами, які за словами синоптиків мали почати свій парад на день Конституції.
Але перш, ніж вирушати в мандрівку, познайомимося трохи з самими Сумами. Справді, вони незаслужено випадають з уваги щоразу, як я описую чергову подорож, в яку ми вирушаємо з цього міста. Та я не буду розповідати всього одразу, лишивши про запас пригорщу фактів на наступні рази.
Отже, Суми, місто на північному сході України, всього за 30 кілометрів від кордону з Росією. Другий після Харкова населений пункт Слобожанщини, великий університетський та промисловий центр, нашпигований зусібіч величезними заводськими територіями, з яких найбільша – Хімпром. Місто бурхливо розвивається, росте і будується, не забуваючи й про велодоріжки.
Але з іншого боку, Суми – це місто парків та старовинної архітектури. Засноване уродженцями тодішньої Речі Посполитої, воно поєднало у собі дух сходу і заходу. Тому не дивно, що на його теренах можна знайти як православні, так і католицькі церкви, побудовані ще за козаків і в ХХІ столітті, а центральні вулички з щільною старовинною архітектурою приваблюють туристів тим, що автомобілям туди – зась.
Зелені зони – це теж візитівка міста. Їх дуже багато, як в самому місті, так і навколо. Дивлячись на супутникові знімки, видно, що хоча навколо вся область розмежована полями, Суми розмістилися посеред широкої (у кілька десятків кілометрів) смуги лісів, яка простягається з північного сходу до південного заходу (якраз у бік Лебедина). А прогулюючись алеями вздовж Псла, можна безперешкодно перетнути все місто.
Парки ваблять тінистими кронами дерев і різними атракціями для дітей і дорослих. Унікальним, як для України, є замковий комплекс для дітей, побудований на острівцях з перекидними мостиками.
Усе це ми побачили напередодні поїздки, коли з дітьми гуляли по Сумах. Цей променад виявився своєрідним прологом до самої велосипедної мандрівки, яка розпочалася від ще одного символу міста – альтанки.
Мандрівник і його мандрівки 
Дякую за розповідь про Суми! Твої розповіді про місця доволі цікаві, проте крім того хотілось би почитати особисті розповіді, про вас, як вам в подорожах.
А на рахунок коли не знаєш з чого почати, то краще таки починати з найцікавішого моменту – так кажуть журналісти і письменники, а історії місць можна вплести намистинами у розповідь про себе
Дякую! Обіцяю, далі буде саме особиста розповідь. Це був лише її підмурівок 🙂
Щодо початку, тут я навмисне обіграв питання “з чого почати”, аби пов’язати нашу мандрівку з важливою подією в історії України. Але, в будь-якому разі, я згоден, що починати з найцікавішого – це теж дуже хороший варіант! І я до нього теж вдаюся, але зазвичай у художніх творах. Наприклад, тут: https://nivrokoo.wordpress.com/2019/02/01/оманлива-гра-спринт-екскурсія-олекса/ Ця розповідь цікава тим, що окрім динамічних пригод там описується історичний центр реального міста в Кропивницькій області