Хмельницький: прогулянка з дітьми

Другий день ми побудували на контрасті до першого. Якщо в суботу мали більш «дорослу» програму, то в неділю прогулянку присвятили виключно дітям. І почали просто з двору, де Еліф та Зеррін запросили Нестора погратися на дитячому майданчику.

Дитяча прогулянка починається

Але спершу, ніж піти далі, трохи розвію туман над географічними особливостями. Багатоповерхівка, де мешкає Наталка з сім’єю, знаходиться поблизу перехрестя вулиці Грушевського і Староміської. З висоти поверху добре видно центр – на щастя, ближні квартали вкриті приватним сектором, який не заважає огляду.

Вид на центр Хмельницького

Якщо придивитися, то можна побачити темну пляму парку Шевченка – там, де пішохідна зона. А під обрієм ближче до правого краю легко розрізнити шпиль і верхівку обласної ради на майдані Незалежності.

Видно, навіть, верхівку облради

З протилежного боку відкриваються краєвиди зелених зон навколо річки Південний Буг. Навіть саме плесо видно, хоча цього разу ми до водойми й не ходили. Та, залишимо її на наступний раз і вирушимо з дітьми досліджувати центр у їхній площині.

А з іншого боку котить води Південний Буг

Першим ділом відвідали кінотеатр імені Тараса Шевченка – той самий, біля якого я вчора фотографував карету і великі писанки. Нині ми завітали до нього всередину на кіносеанс – саме вийшов у прокат анімаційний мультфільм «Бебі-бос».

Йдемо на ранковий кіносеанс до кінотеатру імені Тараса Шевченка

Ми прийшли з самого ранку. В неділю. Тож не дивуйтеся, що зала майже цілком належала нам. Все таки, полюбляю я ранкові сеанси вихідного дня!

Дуже ранковий

Як і годиться, у холі діти отримали відеречка з поп-корном і напої, тому дивилися пригоди хлопчика і його несподіваного молодшого братика з неабияким задоволенням.

Готові до перегляду

Після сеансу ми вийшли на вулицю, де за ці півтори години відчутно побільшало людей. І це були не лише звичайні пішоходи – просто біля сходів кінотеатру відбувався невеличкий концерт.

До співаків позаду непомітно примостився персонаж з мультика «Бебі-бос»

Отримавши ще одну розвагу, ми пішли досліджувати парк Тараса Шевченка за самим кінотеатром. Спершу влаштували перегони на веломашинах. Заодно навідалися до самого «Кобзаря», який височіє на перетині паркових алей з 1992 року.

Велоперегони у парку Тараса Шевченка

А потім потрапили на унікальний дитячий майданчик, де всі предмети були зроблені з… металобрухту!

Політ на комасі

Але це місце щонайменше нагадувало смітник. Ні! Стараннями скульптора Миколи Мазура шматки металу перетворилися на фантазійні гірки, драбинки та інші дитячі спокуси.

Вибратися з пащі монстра

Митець проявив непересічну фантазію і населив парк казковими створіннями.

Ще одна дитяча скульптура Миколи Мазура, які він робив зі звичайного металобрухту

Таких ви точно не побачите в жодному іншому місті світу. Тому хоча б заради цього варто привезти дитину до Хмельницького.

Змія і папуга

Хоч фігури були виконані часом із подібних деталей, серед них не зустрічається двох, які були хоча би приблизно схожі.

Нестор випробовує різні шляхи

І найцікавіше, що можна залазити не лише на ці створіння, але й ховатися всередині! Хіба може бути дітям більша розвага?

Казкові створіння не дрімають

Нам ще й з погодою пощастило – напередодні небо хмарилося і могло задощити, а сьогодні витерло всі хмаринки і звеселилося сонцем.

Казковий змій чи триголовий мурахоїд?

Тому і ця погода, і весняна легкість, і казкові створіння створювали просто нереальні враження, не лише в дітей, але й у дорослих.

Навіть звичайна гірка – незвичайна!

Тож ми всі були неабияк вдячні Миколі Мазуру за його неперевершені творіння!

Майданчик повсюди випромінює позитив

Окрім металевих істот в парку знаходилися й звичайні розваги. Наприклад, популярні вже років з десять, надувні батути-гірки.

Після твердого металу неабияк приємно полазити надувним лабіринтом

Або не менші генератори дитячої радості – мотузяні лабіринти з батутами.

Стрибки з лошатами

Шкода, що час за розвагами минає так швидко! Ми не зчулися, як настала пора їхати додому. Вокзал, який ще вчора зустрічав нас, тепер прощався. А разом з ним ми розлучалися з Хмельницьким і нашою гостинною Наталкою та її чарівними доньками. Та сум розвіювала віра в те, що ми (вже вчотирьох) ще неодмінно приїдемо до цього прекрасного міста і наших неперевершених друзів!

Прощальне…

Більше світлин з прогулянки в альбомі.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.