Судак-Алушта: маршрут мого першого Кримського походу

Мій “дитячий” туристичний період припав на 1996-2004 роки, коли я ходив у походи у складі туристичного гуртка “Горизонт”. І першою моєю мандрівкою там став похід Кримськими горами 1-9 травня 1996 року.

Він починався з містечка Судак на південному сході півострова, пролягав прибережними горами і берегом на захід до Алушти. Єдиний раз ми віддалилися від моря вглиб гір, коли ходили одним днем в ущелину Хап-Хал дивитися на водоспад Джур-Джур. За 9 днів походу ми пройшли пішки 72 кілометри (взагалі маршрут мав протяжність 95 кілометри, але нудну ділянку посередині ми проїхали автобусом) і проминули села (або їх околиці) Новий Світ, Кутлак (рос. Веселое), Касихор (рос. Морское), Ускют (рос. Приветное), Тувак (рос. Рибачье), Кючук-Озен (рос. Малореченское), Куру-Узень (рос. Солнечногорское) та Улу-Узень (рос. Генераслькое). Тут у дужках я навів назви, які дали росіяни після депортації місцевих мешканців у 1944 році, і які досі використовуються окупаційною адміністрацією попри те, що влада Росії офіційно визнала депортацію незаконною.

Маршрут походу, намальований у 2023 i 1996 роках

По поверненню з походу я описав його у своєму щоденнику, навіть намалював маршрут – це був мій перший досвід у картографії. Тож тепер я легко відтворив трек в gps-координатах, і ви можете його бачити поруч з моєю схемою 27-річної давності (трек тут). Коли я тоді малював, то користувався російською мапою Криму і просто українізував назви, не знаючи про справжні кримсько-татарські.

Сторінки мого щоденника зі схемою та фрагментом опису походу; мені тоді було 13 років, а за щоденник слугував невикористаний зошит з татової роботи

Наш похід був повністю автономний. Всі речі ми несли в наплічниках, їсти готували на вогнищі, на ніч ставали з наметами. Стоянки були на східній околиці Нового Світу, на південь від Кутлака, на західній околиці Капсихора, на південь від Ускюта і на південний захід від Куру-Узень. Мене найбільше вразило море, яке я тоді побачив уперше в свідомому віці. Щоправда, купання було не з приємних – через холодну воду і галькове дно. І ще це був мій перший багатоденний похід – до того я ніколи не ночував у наметах вісім ночей поспіль.

Наша команда на вокзалі перед відправленням у похід; я – крайній ліворуч у другому ряду, моя сестра (лише проводжала) – на передньому плані праворуч, а жінка позад групи – керівниця гуртка Наталя Бахтала

Місця нашої мандрівки користувалися неабиякою популярністю в українських туристів аж до самої окупації. Особливо багато писали блогери про Судак і скелі довкола Нового Світу. Ось, наприклад, розповіді про мандрівки 2013 року від Любові “Судак” (lovekoloart.blogspot.com) і tourist-ua “Новий Світ” (tourist-ua.dreamwidth.org) – обидві написані вже згодом, з ноткою ностальгії. З усіх інших місць найбільш привабливим був відвіданий нами водоспад, про який писав, наприклад, М-р Брут у 2008 році “Водоспад Джур-Джур” (mr-brut.livejournal.com). Їхні розповіді сповнені яскравих вражень і захоплюючих фотографій, тому я вірю, що ми ще помандруємо туди зі своїми дітьми, коли ЗСУ звільнять півострів, адже

Крим – це Україна!

Реклама